ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/628/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Кушнір І. В., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
за участю представників:
позивача - Танасійчук О. М.,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2019 (суддя Демешин О. А.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 (головуючий суддя Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.)
у справі № 916/628/19
за позовом Південного офісу Держаудитслужби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгробуд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси
про стягнення 58 854,32 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Південний офіс Держаудитслужби (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгробуд" (далі - відповідач, ТОВ "Алєгробуд") про стягнення з останнього на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси коштів у розмірі 58 854,32 грн.
2. При зверненні до суду з цим позовом Південний офіс Держаудитслужби посилається на результати ревізії, яка була проведена Держаудитслужбою державного фінансового контролю з використанням бюджетних коштів, на підставі Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон України № 2939-XII), а також Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23 (далі - положення).
3. Аргументуючи позовні вимоги, позивач посилається на незабезпечення підконтрольною установою - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, що стало підставою для звернення із даним позовом Південного офісу Держаудитслужби про стягнення з ТОВ "Алєгробуд" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси грошових коштів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, позов Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ "Алєгробуд" про стягнення 58 854,32 грн залишено без розгляду.
5. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Південний офіс Держаудитслужби не має повноважень звертатись до суду в інтересах інших юридичних осіб. Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Положення про Південний офіс Держаудитслужби передбачають право на звернення до суду органу державного фінансового контролю саме в інтересах держави.
Тобто, позов пред`явлений в інтересах держави може бути заявлено про стягнення грошових коштів на користь державного бюджету або на користь держави в особі органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, а не на користь іншої юридичної особи. В даному випадку - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Південний офіс Держаудитслужби просить суд стягнути збитки з ТОВ "Алєгробуд" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси у розмірі 58 854,32 грн, а не на користь держави.
7. Суд апеляційної інстанції встановив, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси в особі якого позивач звернувся до місцевого господарського суду, не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, ні іншим суб`єктом владних повноважень.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач - Південний офіс Держауитслужби звернувся з позовом в інтересах - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, який не має повноважень органу державної влади.
8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що віднесення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до бюджетної установи, не перешкоджає останньому самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав.
9. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позов по цій справі підписано особою, яка не має права її підписувати, а відтак на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Південний офіс Держаудитслужби подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. Скаржник зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси є бюджетною установою, створеною у встановленому законом порядку, повністю утримується за рахунок державного бюджету та є неприбутковою організацією.
12. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про відсутність повноважень Південного офісу Держаудитслужби подавати позови в інтересах держави.
13. Заявник посилається на те, що приписами пункту 10 статті 10 Закону України № 2939-XII органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
14. На думку скаржника, єдиною підставою (умовою) звернення до суду є незабезпечення виконання підконтрольною установою вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
15. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
16. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
17. Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
18. У відповідності до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
19. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (частина друга статті 20 Господарського кодексу України).