ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 903/323/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Волинської області
(суддя - Гарбар І.О.)
від 03.09.2019
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мельник О.В.; судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В.)
від 21.10.2019
у справі № 903/323/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго"
про стягнення 6 311 408, 28 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Остапенко В.М.;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 6 311 408, 28 грн, з яких: 5 047 220, 79 грн основний борг, 632 278, 18 грн пеня, 185 873, 47 грн 3% річних та 446 035, 84 грн інфляційні втрати.
1.2. В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №3171/1718-БО-2 від 18.09.2017.
2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 позов задоволено частково. Суд стягнув з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 992 982, 46 грн, з них: 5 047 220, 79 грн - основний борг, 316 139, 09 грн - пені, 185 873, 47 грн - 3% річних та 443 749, 11 грн - інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 залишено без змін.
2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (споживач) 18.09.2017 уклали договір постачання природного газу №3171/1718-БО-2, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 3.7. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
У пункті 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.5. договору встановлено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
Відповідно до п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018).
Згідно з п.12.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 03.04.2018) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами №1 від 11.01.2018, №2 від 03.04.2018, вносились зміни до договору постачання природного газу, зокрема, щодо кількості та фізико-хімічних показників природного газу, відповідальності сторін та строку дії договору.
На виконання умов договору позивачем у період жовтень 2017 - квітень 2018 було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 12 118 207, 84 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Разом з тим відповідач взяті на себе зобов`язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті переданого природного газу виконував неналежним чином, чим порушив п. 6.1 договору щодо порядку та умов проведення розрахунків.
2.4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи прострочення платежів за отриманий природний газ відповідачем та відповідно виникнення боргу, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу за договором у сумі 5 047 220, 79 грн, 3% річних в розмірі 185 873, 47 грн та інфляційних втрат в сумі 443 749, 11 грн.
Крім того, місцевим господарським судом також визнано обґрунтованим нарахування позивачем 632 278, 18 грн пені за прострочення виконання підприємством грошового зобов`язання, передбаченої п.8.2 договору. При цьому, враховуючи важке фінансове становище відповідача, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій (пені) на 50 %.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 50% від належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 та рішенням Господарського суду Волинської області від 03.09.2019, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 316 139, 09 грн, у стягненні якої було відмовлено, скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 6, 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права, зокрема, статей 74, 76, 77, 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України;
-в оскаржуваних рішеннях не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги статей 7, 86 та 238 Господарського процесуального кодексу України;
-господарськими судами неправильно застосовано статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, оскільки не з`ясовано всі обставини, з`ясування яких передбачено даною нормою, а також не враховано інтереси обох сторін, зокрема позивача.