У Х В А Л А
18 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 487/1340/16-ц
Провадження № 14-718 зц 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - заявники) про перегляд на підставі статті 423 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2016 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного від 28 листопада 2018 року у справі № 487/1340/16-ц, рішення й ухвали апеляційного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 2/487/1347/14, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільноговід 4 квітня 2019 року у справі № 487/4103/17 (далі - заяви про перегляд судових рішень) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення отриманих доходів за час неправомірного користування майном і виселення та
в с т а н о в и л а:
28 листопада 2019 року заявники звернулися до Верховного Суду із заявами про перегляд судових рішень (вх. 1167/0/255-19 від 28 листопада 2019 року).
Згідно з довідкою, складеною начальником відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу Великої Палати Верховного Суду вказані заяви надійшли на електронну пошту, проте не були скріплені електронними цифровими підписами.
2 грудня 2019 року заяви про перегляд судових рішень надійшли на адресу Великої Палати Верховного Суду поштою.
У вказаних заявах заявники просять:
- скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2016 року та постанову Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 487/1340/16-ц, ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, і захистити право власності шляхом виселення ОСОБА_3 і членів її сім`ї із захопленого ними будинку та зняти їх з реєстрації у цьому будинку;
- скасувати рішення й ухвалу апеляційного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 2/487/1347/14, які порушують статтю 41 Конституції України та право на спадщину;
- скасувати постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 4 квітня 2019 року у справі № 487/4103/17;
- відшкодувати моральні та матеріальні збитки у подвійному розмірі за рахунок нотаріуса та суддів Заводського районного суду м. Миколаєва й Апеляційного суду Миколаївської області (зараз - Миколаївський апеляційний суд);
- визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок і земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину; передати справу іншому нотаріусу; внести відомості до електронних реєстрів речових прав на нерухоме майно "права моїх спадкодавців та мої права як єдиного спадкоємця першої черги";
- визнати за ОСОБА_2 як дружиною померлого ОСОБА_4, яка проживала з ним у законному шлюбі більше 5 років, а на момент його смерті досягла пенсійного віку, право власності на Ѕ обов`язкової частки у майні.
Вказані вимоги заявники просили розглянути за процедурами перегляду рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у зв`язку з нововиявленими обставинами та у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм законодавства України.
До заяв про перегляд судових рішень заявники додали клопотання про звільнення від сплати судового збору. Вказані клопотання мотивують тим, що ОСОБА_1 є малозабезпеченою особою, виховує двох малолітніх дітей, не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, а ОСОБА_2 є пенсіонеркою, яка отримує мінімальну пенсію.
Крім того, заявники подали клопотання про об`єднання в одне провадження справ № 487/1340/16-ц і 487/1347/14. Вказують на те, що дії судді Олійник А. С. з повернення їхніх касаційних скарг є відмовою у доступі до правосуддя та порушенням права на справедливий суд, що суперечить статтям 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для прийняття заяв про перегляд судових рішень відсутні.
По-перше, згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1 і 3 частини третьої статті 423 цього кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Згідно з частиною другою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Отже, Велика Палата Верховного Суду може переглядати судові рішення за нововиявленими обставинами лише з підстав, визначених законом та у випадку, якщо вона як суд касаційної інстанції змінювала або скасовувала судове рішення, яке заявники просять переглянути.
Заявники просять переглянути за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2016 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 487/1340/16-ц, рішення й ухвалу апеляційного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 487/1347/14,постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 4 квітня 2019 року у справі № 487/4103/17. Тобто, заявники просять переглянути у справі № 487/1340/16-црішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалені у різних справах іншими судами, ніж Велика Палата Верховного Суду. А тому в останньої відсутні підстави для перегляду тих рішень за нововиявленими обставинами.
По-друге, щодо перегляду судових рішень у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм законодавства України, то Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України. Вичерпний перелік підстав для передання справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У справі № 487/1340/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. На розгляд Великої Палати Верховного Суду цю справу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду не передавав.
Згідно з частиною третьою статті 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Окрім того, з моменту набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" процесуальний закон не передбачає такого інституту перегляду Верховним Судом судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у главі 3 розділу V ЦПК України у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.
З огляду на вказане у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду заяв про перегляд судових рішень і з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм законодавства України. Тому у прийнятті таких заяв необхідно відмовити і з доданими до них матеріалами повернути заявникам.