ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2019 року
м. Київ
Справа№ 372/4583/14-ц
Провадження № 14-493цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави; відповідачі: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області (далі - Козинська селищна рада), ОСОБА_1 ;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі - Реєстраційна служба),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд
ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів Мазур Л. М., Завгородньої І. М., Писаної Т. О., ухвали Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Іванової І. В., Савченка С. І., та рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року у складі судді Мори О.М.
у справі за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави до Козинської селищної ради, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Реєстраційна служба, про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати: рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - Виконком) від 28 березня 2002 року № 3, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,20 га та 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; рішення Виконкому від 28 березня 2002 року № 15/305, яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; рішення Виконкому від 28 березня 2002 року № 15/304, яким ОСОБА_4 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; рішення Виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/364, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,530 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; рішення Виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/432, яким ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; рішення Виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/434, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; рішення Виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/435, яким ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку; рішення Виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/433, яким ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; рішення Виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/365, яким ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; рішення Виконкому від 29 листопада 2001 року № 123/366, яким ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 341887, виданого ОСОБА_1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки від 04 листопада 2002 року № 7543; витребувати на користь територіальної громади смт Козин в особі Козинської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,03 га, вартістю 3 202 104,00 грн, за кадастровими номерами 3223155400:05:005:0057 та 3223155400:05:005:0058, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, Товариство індивідуальних забудовників "Сосновий бір-5", та визнати за територіальною громадою смт Козин в особі Козинської селищної ради право власності на неї.
Позовну заяву мотивовано тим, що під час перевірки Прокуратурою Обухівського району Київської області встановлено порушення Козинською селищною радою норм земельного законодавства України та порушення вимог Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) при виділенні спірних земельних ділянок, а саме прийняття рішень неуповноваженим органом - Виконкомом, у той час як відповідно до положень вказаного закону надання земельних ділянок комунальної власності є виключною компетенцією відповідних рад.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року у задоволенні позову прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Козинська селищна рада рішенням від 28 квітня 1998 року, яке є чинним, делегувала свої повноваження в частині вирішення питань у сфері земельних відносин, зокрема, що стосуються виділення та приватизації земельних ділянок - Виконкому, на підставі якого останнім були прийняті оскаржувані рішення про передачу у власність спірних земельних ділянок, які прийняті відповідно до чинного на час їх прийняття законодавства та уповноваженим органом.
Також суд першої інстанції зазначив про звернення до суду прокурора з цим позовом у межах позовної давності з огляду на те, що він довідався про порушені права держави лише після розпочатої 25 квітня 2014 року перевірки додержання вимог земельного законодавства Управлінням Держземагентства в Обухівському районі Київської області та Козинською селищною радою, а також, що правові підстави для витребування земельних ділянок на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні, оскільки прокурором не зазначено після якого недійсного правочину ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки.
Судами апеляційної інстанції справа переглядалася неодноразово.
Останньою ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Козинська селищна рада, делегуючи повноваження Виконкому до 12 квітня 2004 року, що стосуються передачі у власність спірних земельних ділянок, керувалася статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) 1990 року, а Виконком, у свою чергу, на підставі статті 73 Закону № 280/97-ВР, приймаючи 29 листопада 2011 року та 28 березня 2002 року оскаржувані рішення про виділення таких земельних ділянок і їх приватизацію, зобов`язаний був виконувати у встановленому законом порядку не оскаржене, ніким не скасоване та чинне на той час рішення органу місцевого самоврядування від 28 квітня 1998 року.
Крім того, судом апеляційної інстанції вказано про неправильність обраного прокурором способу захисту порушених прав на підставі статей 392 та 387 і 388 ЦК України, оскільки позов пред`явлено не в інтересах дійсного власника спірних земельних ділянок - Козинської селищної ради, яка в цій справі виступає в якості відповідача, а також, що за зазначених прокурором підстав у теперішнього власника спірних земельних ділянок ОСОБА_1 неможливо їх витребувати як від добросовісного набувача.
Суд апеляційної інстанції своїх висновків щодо дотримання чи спливу прокурором позовної давності не зробив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 31 травня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора та законність передачі у власність спірних земельних ділянок, і зазначив, що вказані земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту смт Козин Київської області, тому Козинська селищна рада володіла необхідним обсягом повноважень щодо передання громадянам цих земельних ділянок у приватну власність, які нею було реалізовано через Виконком згідно з рішенням від 28 квітня 1998 року, що в судовому порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось.
Висновки суду касаційної інстанції про пред`явлення прокурором цього позову в межах чи поза межами позовної давності також відсутні.
Короткий зміст вимог заяви
05 грудня 2017 року заступник Генерального прокурора України Стрижевська А. А. звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень) підстав: неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судових рішень висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статей 3, 9 ЗК України 1990 року та статей 26, 33 Закону № 280/97-ВР.
Узагальнені доводи особи, яка подала заяву
На підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить постанови Вищого господарського суду України від 03 вересня 2017 року у справі № 904/9643/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 904/10339/16 та від 07 листопада 2017 року у справі № 924/75/16, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року у справі № 127/7285/14-ц та від 11 жовтня 2017 року у справі № 367/2714/16-ц.
Заявник указує на невідповідність оскаржуваних судових рішень висновкам щодо застосування в подібних правовідносинах статей 3, 9 ЗК України 1990 року та статей 26, 33 Закону № 280/97-ВР, викладеним у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року провадження № 6-84цс13, від 09 листопада 2016 року у справах № № 372/3402/14-ц, 372/4581/14-ц, від 22 березня 2017 року у справі № 373/2851/15-ц.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду України від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано вказану цивільну справу з Обухівського районного суду Київської області.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.
У січні 2018 року заяву заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. А. разом зі справою № 372/4583/14-ц передано до Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Ухвалою судді Верховного Суду від 24 вересня 2018 року справу призначено до розгляду.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 360-2 ЦПК України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII, якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заява про перегляд подана заступником Генерального прокурора України Стрижевською А. А. з підстав неоднакового застосування норм права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (цивільної та господарської), тому за правилами статті 360-2 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) справа повинна була розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року прийнято для продовження розгляду вказану цивільну справу за заявою заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. А. про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (підпункт 1 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ).
Відповідно до статті 353 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла на момент звернення із заявою про перегляд судових рішень) Верховний Суд України переглядав судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав, зокрема, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Під час розгляду справи, суди встановили, що 28 квітня 1998 року Козинська селищна рада своїм рішенням передала Виконкому повноваження щодо виділення земельних ділянок та їх приватизації.
Цьому доказу суди першої та апеляційної інстанцій надали відповідну правову оцінку, вважали його належним та допустимим.
Суд відповідно до частини першої статті 360-2 ЦПК України мав переглядати справи за правилами, встановленими главою 2 і 3 розділу цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 335 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення із заявою, яка відповідно до пункту 1 "Перехідні положення" цього Кодексу застосовується при розгляді заяви про перегляд, Верховний Суд не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди дослідили протокол № 1 першої сесії ХХІІІ скликання Козинської селищної ради від 28 квітня 1998 року, на якій вирішувалося питання про делегування повноважень ради виконкому Козинської селищної ради у виділенні земельних ділянок (а. с. 133 - 136, т. 1).
Про наявність цього рішення встановлено у рішенні Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2015 року у справі № 372/5752/14 (т. 1 а. с. 151-159), яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2015 року.
Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на час подання заяви, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Виконкому № 123/364 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Виконкому № 123/432 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
Рішенням Виконкому № 123/433 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Виконкому № 123/434 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Виконкому № 123/435 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, вищезазначені особи розпорядилися ними шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.
На підставі договорів купівлі-продажу № № 611, 615, 619, 623 від 07 березня 2002 року та № № 712, 716, 720 від 12 березня 2002 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 перелічені земельні ділянки, що підтверджується договорами купівлі-продажу.
Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки (на підставі перелічених договорів купівлі-продажу та отримання державного акта на право приватної власності на землю), ОСОБА_2 розпорядилася ними шляхом укладення відповідного договору дарування земельної ділянки, зареєстрованого за № 3378 у реєстрі від 17 жовтня 2002 року, відповідно до якого подарувала вказані земельні ділянки площею 18 200 кв. м, розташовані на території Козинської селищної ради в АДРЕСА_1, надані для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 .
Рішенням Виконкому № 123/365 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Виконкому № 123/366 від 29 листопада 2001 року ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розпорядилися ними шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.
На підставі договорів купівлі-продажу від 12 березня 2002 року № № 704, 708 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перелічені вище земельні ділянки, що підтверджується договорами купівлі-продажу.
Рішенням Виконкому № 3 від 28 березня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано у власність земельні ділянки площею 0,20 та 0,15 га відповідно для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконкому № 15/305 від 28 березня 2002 року ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
Рішенням Виконкому № 15/304 від 28 березня 2002 року ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
На підставі рішення Виконкому № 3 від 28 березня 2002 року, договору дарування № 3378 від 17 жовтня 2002 року, договорів купівлі-продажу № № 704, 708 від 12 березня 2002 року ОСОБА_1 виготовив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РЗ № 344587, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7543 від 04 листопада 2002 року.
У подальшому, всі земельні ділянки набуті ОСОБА_1 було об`єднано в дві земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 3223155400:05:005:0057 площею 1,65 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 3223155400:05:005:0058 площею 1,38 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Також встановлено, що Прокуратурою Обухівського району Київської області у відповідності до постанови № 26 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів було розпочато перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства в Управлінні Держземагентства в Обухівському районі та Козинській селищній раді 25 квітня 2014 року.
Прокурор, звертаючись із указаним позовом, зазначив, що спірні земельні ділянки перейшли у власність фізичних осіб на підставі рішень Виконкому, який права на розпорядження ними не мав, оскільки такі повноваження належать виключно Козинській селищній раді, яка відповідних рішень не приймала.
Вважав, що вказані землі вибули з комунальної власності всупереч вимог законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред`явлення вимог про визнання недійсними рішень виконавчого органу місцевого самоврядування, що підтверджують право власності на земельну ділянку, і витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на користь Козинської селищної ради.