Постанова
Іменем України
12 грудня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Данько Д.О.,
захисник Слабий О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Слабого О.В. наухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12016020010005977, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник виклав вимогу до суду касаційної інстанції про зміну ухвали апеляційного суду, постановленої стосовно засудженого ОСОБА_1, в частині кваліфікації дій останнього, оскільки вважає правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 190 КК України, а не за ч. 2 ст. 186 КК України. Також наголошує на неправильному застосуванні судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванні до засудженого ОСОБА_1 положень ч. 5 ст. 72 КК України.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням повністю відбутого ОСОБА_1 покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2016 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців.
Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання за цим вироком повністю відбуте ним покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2016 року.
Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Слабого О.В. задоволено частково. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_1 змінено, пом`якшено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців та зараховано у строк відбування покарання повністю відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2016 року.
Визначено, що початок строку відбування покарання слід обчислювати з 02 квітня 2019 року.
У решті вирок суду залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
ОСОБА_1 01 серпня 2016 року приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи поблизу приміщення караоке-клубу на просп. Юності, 14 у м. Вінниці, попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон для того, щоб здійснити телефонний дзвінок. Таким чином, зловживаючи довірою останньої, використав це як спосіб отримання доступу до її майна.
Після отримання мобільного телефону ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, керуючись жагою легкої наживи та незаконного збагачення, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, почав утікати з ним в невідомому напрямку. ОСОБА_2 та інші особи, які були поруч, почали кричати ОСОБА_1, щоб він повернув мобільний телефон, на що втікач не відреагував та зник з місця вчинення злочину з викраденим телефоном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків.
Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 13 грудня 2016 року № 3487/16-21 ринкова вартість мобільного телефону, належного потерпілій, станом на момент проведення експертизи становила 675 грн.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Захисник у засіданні суду касаційної інстанції підтримав подану ним касаційну скаргу та просив задовольнити вимоги скарги.
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення (в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, що набрав чинності 21 червня 2017 року)
Частина 5. Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
4.1.2 Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, що набрав чинності 24 грудня 2015 року)
Частина 5. Зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
4.2.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.2.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
4.2.4 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частина 2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
5. Мотиви та висновки Верховного Суду
5.1 Щодо меж касаційного розгляду
З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме щодо кваліфікації дій за ч. 2 ст. 186 КК України та застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та вид, строк призначеного покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
5.2.1 Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій засудженого Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України [4.2.1].
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 зроблено на підставі показань потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також письмових матеріалів провадження: даних витягу з кримінального провадження № 12016020010005977, відповідно до яких 02 серпня 2016 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 2 ст. 186 КК України; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02 серпня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_2 просить вжити заходів до розшуку її телефона "Нокіа", який забрав хлопець, котрому вона надала свій телефон для здійснення дзвінка; висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 13 грудня 2016 року № 3487/16-21, згідно з яким ринкова вартість мобільного телефону торгової марки "Нокіа" моделі "230 Dual SIM" з IMEI 1: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2 з урахуванням зносу станом на момент проведення експертизи становила 675 грн; даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 серпня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка заволоділа мобільним телефоном ОСОБА_2 ; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 серпня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка заволоділа мобільним телефоном потерпілої [4.2.1, 4.2.2].
Правдивість та об`єктивність показань потерпілої та свідків, які були допитані судом, не викликали сумнівів, оскільки ці докази підтверджено сукупністю інших безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів, якими водночас було спростовано показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо заперечення його винуватості у грабежі.
Суд, дослідивши всі обставини у цьому кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Процесуальним законом передбачено межі касаційного розгляду, відповідно до яких Верховний Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу [4.2.4].