Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 393/446/14-к
провадження № 51-3280км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника Паіцика О.В. (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Черевка Є.М., який брав участь у розгляді справи, на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), освіта вища, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачено у злочині, скоєному за таких обставин.
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді першого заступника Долинського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, будучи службовою особою відповідної територіальної громади, службовою особою органу місцевого самоврядування 5 категорії 10 рангу, яка займає відповідальне становище, що постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, 22 січня 2013 року близько 13:20 год, перебуваючи в м. Долинська, знаходячись в приміщенні банкетного залу кафе "Клеопатра", (м. Долинська Кіровоградської області вул. Леніна, 7), шляхом вимагання, одержав від комерційного директора ТОВ "Картель УКГ" ОСОБА_2 неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 49 900 грн, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, які службова особа могла та повинна була вчинити з використанням покладених на неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків, а саме за організацію підготовки та неупередженого і позитивного розгляду питання щодо надання дозволу виконавчим комітетом Долинської міської ради на розміщення ТОВ "Картель УКГ" тимчасових споруд торгівельного призначення в кількості 5 штук для провадження підприємницької діяльності на території м. Долинська.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди,тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 368 КК (з змінами, внесеними відповідно до Закону України від 13 травня 2014 року № 1261-VII).
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2019 рокувирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року щодо виправданого ОСОБА_1 у зв`язку знедоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на думку прокурора, є помилкове прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності виправдання ОСОБА_1 .
Також суд першої інстанції за наявності належних та допустимих доказів, досліджених під час судового слідства, прийняв помилкове рішення про виправдання ОСОБА_1 без дотримання положень ст. 370 КПК. Оцінку доказів судом першої інстанції проведено з порушенням вимог ст. 94 КПК. Також судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими докази як такі, що здобуті внаслідок підбурювання.
Прокурор також посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 "Про судову практику про хабарництво", стверджує, якщо відбулась провокація, то особу, яка провокувала ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення, необхідно притягнути до відповідальності за ч. 1 ст. 370 КК, але й ОСОБА_1, який одержав неправомірну вигоду, підлягає відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК. Вказане порушення суд апеляційної інстанції проігнорував, про що наголошувалось у апеляційній скарзі прокурора.
Крім цього, прокурор вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався у вироку як на докази на вирок Олександрівського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2012 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2012 року, оскільки стороною захисту вказані докази відповідно до ст. 290 КПК потерпілому і стороні обвинувачення не були відкриті.
Судами також безпідставно прийнято як достовірні показання ОСОБА_1, оскільки вони не мають взаємозв`язку з доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції, у свою чергу під час перегляду вироку місцевого суду не дотримався положень статей 413, 438 КПК, безпідставно відмовив прокурору у дослідженні результатів проведених НСРД та докази законності їх проведення і інших матеріалів.
Крім цього, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог ст. 325 КПК щодо належного повідомлення потерпілого про дату, час та місце судового засідання, у зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_2 не брав участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Браїло І.Г. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, просив задовольнити її та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Паіцик О.В. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Виправданий ОСОБА_1 підтримав думку захисника щодо касаційної скарги прокурора та просив її залишити без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд детально їх проаналізував і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_1 в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигодиорганом досудового розслідування було покладено показання потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, дані протоколу огляду місця події, протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю, спостереження за особою, протоколів огляду предметів та речових доказів, висновки експертів та інші письмові матеріали.