Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
5 серпня 2019 року
м. Ки
справа № 466/9804/16-ц
провадження № 61-34255св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівський державний університет внутрішніх справ,
третя особа- ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року у складі судді Білінської Г. Б. ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Копняк С. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними дій ректора, визнання незаконним наказу.
Позов мотивований тим, що 31 травня 2016 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова було частково задоволено його позов до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання неправомірною бездіяльності та визнано неправомірним непроведення Львівським державним університетом внутрішніх справ конкурсу на заміщення вакантної посади доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ та невиконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 червня 2014 року № 206 "Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад".
Вказував, що наказ від 29 серпня 2015 року № 566\ос про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України був прийнятий ректором одноосібно, що суперечить "Положенню про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації", затвердженого наказом ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 05 квітня 2011 року № 104 (далі - Положення), у якому зазначено, що з науково-педагогічним працівником трудові відносини припиняються у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контакту) якщо, він: не виявив бажання брати участь у конкурсі на новий строк або не обраний на новий строк за конкурсом.
Зазначав, що якщо Львівський державний університет внутрішніх справ у 2014 році конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників не проводив, то відповідно до пункту 4.2 Положення усім науково-педагогічним працівникам університету автоматично повинен бути продовжений термін дії контракту до 31 серпня 2015 року на відповідних посадах, або згідно з трудовим законодавством України всі мають бути звільнені із займаних посад 31 серпня 2014 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (закінчення строку дії строкового трудового договору (контракту). Проте, ректор Львівського державного університету внутрішніх справ Середа В. В. звільнив тільки 11 науково-педагогічних працівників, а 170 науково-педагогічних працівників університету, у яких термін дії контракту також закінчився 31 серпня 2014 року, і які подавали аналогічні заяви про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року, в наказі про звільнення від 29 вересня 2014року № 566 о/с не зазначені.
Стверджував, що 27 червня 2014 року він та інші науково-педагогічні працівники кафедри фізичної підготовки подали на ім`я ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Середи В. В. заяву про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року, яка погоджена начальником кафедри фізичної підготовки Котовим С. М. та на якій т. в. о. ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Гурковський М. П. зазначив "для розгляду".
Крім того, 31 липня 2014 року ОСОБА_2 подав на ім`я ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Середи В. В. заяву про прийняття на посаду доцента кафедри фізичної підготовки до 31 серпня 2015 року, який на підставі наказу від 24 вересня 2014 року № 648 о/с був призначений на посаду доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки, за контрактом, на період з 19 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року. Звертав увагу, що всупереч пункту 3.2 Положення ОСОБА_2 не мав ні диплома кандидата наук, ні атестату доцента, а ні атестату старшого наукового співробітника.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконними дії ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Середи В. В. щодо розгляду його заяви від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року, визнати незаконним наказ т. в. о. ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Струса В. М. від 24 вересня 2014 року № 648 о/с "По особовому складу" в частині, що стосується призначення ОСОБА_2 на посаду доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки, за контрактом, на період з 19 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що продовження трудових відносин після спливу строку контракту можливе за взаємним бажанням учасників трудового договору, отже звільнення позивача є правомірним. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 29 серпня 2014 року № 566 о/с про звільнення його із займаної посади, поновлення на роботі на посаді доцента кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ з 31 серпня 2014 року.
Щодо наказу т.в.о. ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 вересня 2014 року № 648 о/с "По особовому складу" в частині призначення ОСОБА_2 на посаду доцента на період з 19 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року, районний суд вважав, що він жодним чином не порушує прав ОСОБА_1, отже підстави для визнання його незаконним відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні нових позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Середи В. В. щодо розгляду заяви позивача про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року, суд першої інстанції на підставі системного аналізу наявних доказів у справі дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з безпідставністю вимог.
Апеляційний суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були порушені норми законодавства у сфері освіти чи науково-технічної діяльності стосовно звільнення науково-педагогічного працівника, оскільки ні умови контракту, ні Закон України "Про освіту", ні Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність" не містять положень про обов`язок керівників вищих навчальних закладів продовжувати контракт із науково-педагогічним працівником після закінчення строку. Право продовжувати контракт з науково-педагогічним працівником є виключною компетенцією керівника вищого навчального закладу і ніхто не вправі втручатися до цих повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не у повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що внаслідок протиправних дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ його було позбавлено права на працю.
Вважає, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі заявлених ним позовних вимог та не вирішили вимог про незаконність дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.