Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 591/4398/17
провадження № 61-3293св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Сумській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії, Державна казначейська служба України, прокуратура Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І.,
Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області, про стягнення неправомірно вилучених та неповернутих коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 1999 року у неї вдома, за адресою: АДРЕСА_1, працівниками міліції був проведений обшук по кримінальній справі № 78347, порушеній за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України (1960 року). Приводом для проведення обшуку в квартирі стало її знайомство з підозрюваним по кримінальній справі № 78347 ОСОБА_3 До кримінальної відповідальності ОСОБА_3 притягався за незаконне зберігання зброї та боєприпасів. Вподальшому, ОСОБА_3 помер внаслідок серцевого захворювання, перебуваючи під арештом в слідчому ізоляторі УМВС України в Сумської області. Кримінальна справа розслідувалась слідчою групою Управління УМВС України в Сумській області. Згідно протоколу обшуку, у неї були вилучені грошові кошти в сумі 11 355,00 доларів США та 2 700,00 грн. Вилучені кошти досудовим слідством арештовані не були, речовими доказами не визнавались. ОСОБА_1 по кримінальній справі декілька разів допитувалась в якості свідка, до кримінальної відповідальності не притягувалась, в статусі підозрюваної не перебувала. 05 серпня 1999 року постановою слідчого СУ УМВС України в Сумській області Осіпова О. С. вилучені у неї грошові кошти передано на депозитний рахунок Шосткинського МВ УМВС України на строк 12 місяців, який був відкритий в АКБ "Україна". Ця банківська установа припинила свою діяльність 16 липня 2001 року. Працівниками міліції причини неможливості повернення коштів вилучених у ОСОБА_1 пояснювались тим, що не стало як рахунків міськвідділу так і самого банку. Керівництво Шосткинського МВ УМВС України надавали довідки, якими підтверджували, що ними вживаються заходи до повернення коштів. До ліквідації банку "Україна", тобто до 16 липня 2001 року, ці кошти утримувались і не повертались заявниці без будь-яких процесуальних підстав. Крім того, у зв`язку з вилученням всіх особистих збережень позивачці завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у 300 000,00 грн. Протиправні дії органів оперативно-розшукової діяльності, органів досудового розслідування та прокуратури, завдали їй душевних страждань протягом тривалого часу. Вона була вимушена підшукувати додаткові можливості для забезпечення свого існування.
Посилаючись на Конституцію України, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду", Наказ Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року "Про затвердження Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії органів досудового слідства стосовно вилучення при обшуку і неповернення грошових коштів та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 11 355,00 доларів США та
2 700,00 грн та 300 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Зарічного районного суду міста суми від 05 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії органів досудового слідства стосовно не повернення грошових коштів та стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1
11 355,00 доларів США та 2 700,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності протиправних дій органів досудового слідства щодо неповернення грошових коштів та дійшов висновку про необхідність повернення коштів, які були вилучені у позивачки під час обшуку.
Постановою Сумського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії задоволено.
Апеляційну скаргу прокуратури Сумської області задоволено частково.
Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 05 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Компенсовано Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії за рахунок держави понесені судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 4 405,93 грн.
Компенсовано прокуратурі Сумської області за рахунок держави понесені судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі
4 325,92 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із недоведеності заявлених позивачкою вимог, оскільки нею не надано доказів на підтвердження права особистої власності на спірні грошові кошти.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
12 лютого 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 08 січня 2019 року та залишити в силі рішення Зарічного районного суду міста Суми від 05 вересня 2018 року.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що вилучені досудовим слідством кошти, арештовані чи конфісковані не були, речовими доказами не визнавалися. Судом апеляційної інстанції не досліджено в повній мірі докази, наявні в матеріалах справи, внаслідок чого було прийнято неправильне судове рішення.
Доводи інших учасників справи:
06 березня 2019 року та 07 березня 2019 року прокуратура Сумської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головне управління Національної поліції в Сумській області через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзиви, у яких просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сумського апеляційного суд увід 08 січня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зарічного районного суду міста Суми.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою Сумського апеляційного суд від 08 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неправомірно вилучених і неповернутих коштів.
В іншій частині постанова Сумського апеляційного суду від 08 січня 2019 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення, в оскаржуваній його частині, ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи, та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 липня 1999 року прокурором прокуратури Сумської області радником юстиції Сапичем В. М. була порушена кримінальна справа № 78347 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України (в редакції 1960 року) за фактом заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману та зловживання довірою з боку посадових осіб малого приватного підприємства (МПП) "Інваспорт".
Попереднім слідством було встановлено, що протягом з кінця 1998 року по липень 1999 року приватний підприємець ОСОБА_3, займаючись підприємницькою діяльністю на території Сумської та Чернігівської областей, укладав з громадянами угоди купівлі-продажу виготовлених ними з наданих ОСОБА_3 матеріалів вхідних квитків, приймаючи при цьому у громадян в заставу грошові кошти для забезпечення даної угоди. Гарантом повернення грошових коштів, які отримував ОСОБА_3 виступало МПП "Інваспорт", яке надавало для роботи з громадянами орендовані підприємством приміщення. Крім цього співробітники та посадові особи МПП "Інваспорт" по довіреностям ОСОБА_3 також приймали у населення грошові кошти. 23 липня 1999 року посадові особи МПП "Інваспорт", припинивши повернення наданих у заставу грошових коштів, заволоділи грошима в сумі приблизно 1 000 000,00 грн і зникли у невідомому напрямку.
Оскільки досудовим слідством було встановлено, що ОСОБА_3 перебуває у фактичних шлюбних відносинах з позивачем у даній справі - ОСОБА_1 і проживає в належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1, тому 28 липня 1999 року у цьому житловому приміщенні працівниками міліції був проведений обшук по кримінальній справі. Згідно протоколу обшуку за вказаною адресою було виявлено у шкільній сумці пістолет марки ТТ НА 69, 1942 року випуску,