Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 487/1676/18
провадження № 61-48546св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Миколаївський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2018 року у складі судді Павлової Ж. П. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Галущенка О. І., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справУкраїни (далі - Миколаївський НДЕКЦ МВС України) про визнання протиправними дій щодо дискримінації та ненадання відповіді на звернення, захисту честі та гідності, визнання дій неправомірними щодо ненадання відпустки по догляду за дитиною та відпуски без збереження заробітної плати, скасування наказу, притягнення до кримінальної відповідальності, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, надання переважного права на призначення на вакантні посади.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що працював у відповідача на посаді завідувача сектору кадрового забезпечення згідно з наказом від 09 листопада 2016 року № 53 о/с.
Наказом від 05 березня 2018 року № 15 о/с його звільнено з посади із підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням штатів.
Перед звільненням йому відмовлено у наданні відпустки по догляду за дитиною, а відпустка без збереження заробітної плати як особі з інвалідністю надана з перенесенням дати на наступний день, що суперечить його волевиявленню.
Вважаючи незаконними дії відповідача щодо звільнення за скороченням штатів, щодо ненадання відпустки по догляду за дитиною та перенесення дати відпустки без збереження заробітної плати щодо дискримінації та надання переваги іншим особам, щодо недопуску до робочого місця, позивач просив суд задовольнити його позов із поновленням на попередній посаді та наданням відпустки по догляду за дитиною та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
07 серпня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог, а саме позивач просив встановити його переважне право та відповідність кваліфікації для призначення на посади завідувача сектору імунологічних, цитологічних видів дослідження та досліджень волосся відділу біологічних досліджень Миколаївського НДЕКЦ МВС України; заступника завідувача відділу забезпечення діяльності Миколаївського НДЕКЦ МВС України; завідувача сектора матеріально-технічного забезпечення діяльності відділу забезпечення діяльності Миколаївського НДЕКЦ МВС України; завідувача сектору організаційно-методичного забезпечення та організації наукової роботи відділу забезпечення діяльності Миколаївського НДЕКЦ МВС України.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2018 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності підстав для отримання відпустки для догляду за дитиною, оскільки позивач не надав оригіналу довідки, якою б достовірно підтверджувався факт дострокового виходу на роботу матері дитини; перенесення на один день початку відпустки без збереження заробітної плати, як особі з інвалідністю, не порушує прав позивача, оскільки у день подання заяви про відпустку останній перебував на роботі, внаслідок чого відпустка надана із наступного дня, тобто із 03 січня 2018 року. У Миколаївському НДЕКЦ МВС Українидійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, наслідком якого стало скорочення чисельності та штату працівників, позивача повідомлено про скорочення посади та наступне звільнення в передбачений законом строк та йому запропоновані для зайняття усі вакантні на період вивільнення посади, які відповідали його рівню освіти та кваліфікації, від зайняття яких позивач відмовився, а тому підстав для його поновлення не встановлено.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що через ненадання позивачем всіх документів в оригіналах йому не надано соціальну відпустку. Перенесення відповідачем дати відпустки позивача не відповідає волевиявленню останнього та спрямоване на сфабрикування акта відмови позивача в ознайомленні 02 січня 2018 року із наказом про звільнення. Відповідач не запропонував позивачу всіх наявних вакансій та робіт, які може виконувати працівник та які відповідають його кваліфікації. Відповідач долучив до матеріалів справи сфабриковані посадові інструкції, акт відмови в ознайомленні про скорочення посади, недостовірні копії штатних розписів. Судами не взято до уваги усі докази, які підтверджують факт дискримінації щодо позивача.
У листопаді 2019 року від Миколаївського НДЕКЦ МВС України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, уякому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
Із 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду завідувача сектору кадрового забезпечення Миколаївського НДЕКЦ МВС України відповідно до наказу від 09 листопада 2016 року № 53о/с.
21 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора Миколаївського НДЕКЦ МВС України Мишаковського О. Ю . про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із 01 січня 2018 року. До заяви долучені копія свідоцтва про народження дитини, довідка з роботи дружини, лист Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір`ю дитини є ОСОБА_4 . Відповідно до довідки від 20 грудня 2017 року № 235, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, ОСОБА_4 із 04 грудня 2017 року працює у мережі магазинів "PullLOVE" на посаді продавця непродовольчих товарів із позмінним графіком роботи.
Відповідно до Наказу МВС України від 26 грудня 2017 року № 1074 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС" затверджено перелік змін у штатах МВС, зокрема скорочено посаду завідувача сектору кадрового забезпечення.
28 грудня 2017 року листом № 19/115/02-1/18977 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність з`явитися до Миколаївського НДЕКЦ МВС України з метою вирішення питання щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також вказано на необхідність надання оригіналів документів, що можуть давати підстави для такої відпустки.
02 січня 2018 року о 14 год 05 хв ОСОБА_1 попереджено про організаційно-штатні зміни та скорочення посади завідувача сектору кадрового забезпечення Миколаївського НДЕКЦ МВС України, а також запропоновано існуючу вакантну посаду водія автотранспортних засобів сектору матеріально-технічного забезпечення відділу забезпечення діяльності Миколаївського НДЕКЦ МВС України (за відсутності медичних протипоказань), проте останній від підпису на попередженні відмовився, про що складено комісійний акт за підписами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Того ж дня ОСОБА_1 звернувся із заявою до т.в.о. директора Миколаївського НДЕКЦ МВС України про надання відпустки без збереження заробітної плати терміном 60 календарних днів із 02 січня 2018 року. До заяви долучена довідка медико-соціальної експертної комісії про інвалідність 2 групи ОСОБА_1 Заява зареєстрована 02 січня 2018 року о 13 год 35 хв.
15 січня 2018 року директором Миколаївського НДЕКЦ направлено поштою ОСОБА_1 пропозицію від 12 січня 2018 року про переведення на вакантну посаду фахівця сектору документального забезпечення з посадовим окладом 3 048,00 грн на місяць.
У матеріалах справи наявна доповідна записка від 03 березня 2018 року, складена ОСОБА_1 на ім`я директора Миколаївського НД ЕКЦ МВС України, про відсутність доступу до його робочого кабінету.
03 березня 2018 року ОСОБА_1 під підпис ознайомлений із пропозицією про переведення на вакантну посаду провідного фахівця сектору матеріально-технічного забезпечення відділу забезпечення діяльності Миколаївського НДЕКЦ МВС України з посадовим окладом 3 207,00 грн на місяць. На попередженні міститься відмітка ОСОБА_1 про його згоду на запропоновану посаду. Того ж дня останній звернувся із відповідною заявою до директора Миколаївського НДЕКЦ МВС України.
05 березня 2018 року ОСОБА_1 направив директору Миколаївського НДЕКЦ МВС України заяву про відкликання заяви від 03 березня 2018 року та просив вважати її неподаною.
Наказом від 05 березня 2018 року № 15о/с ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору кадрового забезпечення Миколаївського НДЕКЦ МВС України у зв`язку з скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Із наказом ОСОБА_1 ознайомлений у той же день, про що свідчить його відмітка про заперечення через порушення на його думку норм трудового законодавства.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки без збереження заробітної плати
Відповідно до частини першої статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (частина сьома статті 179 КЗпП України).
Положеннями статті 18 Закону України "Про відпустки" передбачено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.