Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 341/628/17
провадження № 61-45788св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його адвокатом Ларичевим Валерієм Вікторовичем, на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року у складі судді Максимчина Ю. Д. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2013 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого позивач просила визначити разом з нею. Позивач вказала, що їхня з відповідачем сім`я фактично розпалася, оскільки між ними відсутнє взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Також позивач зазначила, що протягом тривалого часу не підтримує подружні відносини з ОСОБА_2, проживають близько року окремо.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Галицького районного суду від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано 01 серпня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1680. Після розірвання шлюбу відновлено позивачці дошлюбне прізвище " ОСОБА_1 ". Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що малолітня дитина постійно проживає з матір`ю у звичній для неї обстановці та оточенні, відвідує дошкільний навчальний заклад, тому необхідно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 жовтня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля) ОСОБА_2 через свого адвоката Ларичева В. В. направив касаційну скаргу до Верховного Суду на зазначені судові рішення, у якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
08 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
У лютому 2019 року справу передано до Верховного Суду.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
29 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не залучили під час розгляду справи орган опіки та піклування як третю особу, участь якого у вказаній категорії справ, зокрема щодо визначення місця проживання дитини, є обов`язковою.
Орган опіки та піклування надає суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків і т. п., разом з тим, суди взяли до уваги необґрунтовану відповідь органу опіки та піклування, що не є відповідним висновком в розумінні положень статті 19 СК України.
Малолітня дитина утримується виключно за грошові кошти батька, відповідача у справі, що підтверджено відповідними доказами.
Постійне місце проживання відповідача є Солом`янський районний суд м. Києва, тому вказана справа підсудна саме Солом`янському районному суду м. Києва, а не Галицькому районному суду Івано-Франківської області.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що у суду першої інстанції не було альтернативного варіанту визначення місця проживання окрім як з матір`ю, оскільки відповідач не заявляв вимоги про визначення місця проживання дитини з ним.
Згідно з пунктом 2 статті 110 ЦПК України 2004 року позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживанням чи перебуванням позивача у разі, якщо у нього є на утриманні малолітні діти, тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 серпня 2013 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів ГУ юстиції у м. Києві (т. 1, а. с. 4), від якого у сторін народився син ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з копією свідоцтва про народження (т. 1, а. с. 5).
Сім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично розпалася, оскільки протягом тривалого часу сторони не підтримують подружні відносини, не ведуть спільного господарства.
Згідно з відповіддю Служби у справах дітей Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 1-02 від 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 орендує квартиру у м. Івано-Франківську, умови проживання задовільні. Малолітній ОСОБА_3 відвідує дитячий садок "Віночок" № 36 у м. Івано-Франківську. ОСОБА_1 працевлаштована. На обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах служби у справах дітей Галицької райдержадміністрації та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 не перебуває (т. 2, а. с. 5).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У положеннях частини другої, третьої статті 157 СК України зазначено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.