Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 640/20492/16-ц
провадження №61-35700св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Маміної О. В., від 02 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І., про визнання договорів недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 грудня 2008 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, з метою забезпечення якого між ними того ж дня було укладено договір іпотеки та накладено заборону на відчуження належної їй квартири АДРЕСА_1 . До договору позики двічі вносилися зміни у вигляді додаткової угоди від 13 лютого 2009 року та 14 січня 2010 року. Зміни вносилися і до договору іпотеки шляхом укладення додаткової угоди від 13 лютого 2009 року. Укладені договори вона вважає недійсними, оскільки відповідач ввів її в оману, а його злочинний намір підтверджено вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня
2014 року, який ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2016 року змінено. Вона була визнана потерпілою від злочину, скоєного ОСОБА_3 .
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила визнати недійсними договір позики від 26 грудня 2008 року та додаткові угоди до нього, а також договір іпотеки від 26 грудня 2008 року та додаткову угоду до нього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Божко В. В., від 06 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір позики від 26 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано недійсною додаткову угоду від 13 лютого
2009 року до договору позики від 26 грудня 2008 року, укладену між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано недійсним додатковий договір від 14 січня 2010 року до договору позики від 26 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір іпотеки від 26 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнано недійсною додаткову угоду від 13 лютого 2009 року до договору іпотеки від 26 грудня 2008 року, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні договори є недійсними, оскільки були укладені з метою незаконного заволодіння майном позивача, що було встановлено вироком суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надала належних доказів на підтвердження обману з боку відповідача під час укладення договору позики. Позивач отримала грошові кошти за спірним договором позики, а у подальшому виконувала оспорюваний договір. Під час кримінального провадження судами не встановлено факти обману під час укладення договорів позики, іпотеки та додаткових угод. Вироком встановлено лише намір заволодіння квартирою ОСОБА_1 без її волевиявлення шляхом укладення договору комісії, тобто у кримінальній справі встановлювались обставини щодо укладення інших договорів, які не є предметом розгляду цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини, які були встановлені вироком Дзержинського районного суду м. Харкова, який набрав чинності 18 квітня 2016 року, а саме незаконне заволодіння відповідачем майном ОСОБА_1 . Судом апеляційної інстанції проігноровано положення статей 3, 13 ЦК України стосовно добросовісності дій під час укладення спірних договорів, а також те, що особа при здійсненні своїх прав зобов`язана утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб. При укладанні договору позики ОСОБА_3 мав намір використати злочинну схему для заволодіння майном позивача. ОСОБА_3 не повідомляв ОСОБА_1 про свої наміри отримати квартиру і грошові кошти, отже він замовчав істотні обставини при укладання договору. Факт протиправного укладання спірних договорів встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
06 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за № 4440, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надав у позику ОСОБА_1 . 108 800 доларів США строком
до 26 грудня 2009 року (т.1, а.с. 157-158).
26 грудня 2008 року з метою забезпечення виконання умов договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої була зазначена квартира АДРЕСА_1, яка належала позивачу (т.1, а.с. 159-160).
13 лютого 2009 року до договору позики від 26 грудня 2008 року були внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди, посвідченої приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Малаховою Г. І. за № 338. Вказаною додатковою угодою сторони змінили суму позики на 135 400 доларів США (т.1, а.с. 163).
14 січня 2010 року до договору позики від 26 грудня 2008 року були внесені зміни шляхом укладення додаткового договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за № 54 (т.1, а.с. 164).
13 лютого 2009 року до договору іпотеки від 26 грудня 2008 року були внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за № 340 (т.1, а.с. 162).
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова у справі
№ 638/3123/13-к від 25 вересня 2014 року засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за скоєння злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною другою статті 355 КК України. ОСОБА_1 була визнана потерпілою від злочинів, скоєних вказаними особами щодо привласнення внаслідок шахрайський дій квартири АДРЕСА_1, що була визначена предметом іпотеки за договором від 26 грудня 2008 року та додатковою угодою від 13 лютого
2009 року до договору іпотеки від 26 грудня 2008 року.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2016 року по справі № 638/3123/13-к вирок було частково змінено відносно
ОСОБА_3
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін.
Вироком суду встановлено, що у грудні 2008 року ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_1 , яка є власником шестикімнатної квартири у м. Харкові, має намір отримати позику у сумі 80 тис. доларів США, і усвідомлюючи, що ринкова вартість квартири значно перевищує цю суму, запропонував ОСОБА_4 шляхом реалізації злочинної схеми, заволодіти вищезазначеною квартирою.
ОСОБА_3 , маючи злочинні наміри, повідомив позивачу, що готовий дати їй визначену суму під заставу її квартири, з обов`язковим укладенням договору у визначеного ним приватного нотаріуса Малахової Г. І., з якою мав довірливі відносини.
26 грудня 2008 року в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Малахової Г. І. ОСОБА_1 . підписала договір позики на суму
108 800 доларів США, з яких на руки отримала 80 тис. доларів США, та договір іпотеки, предметом якого була квартира позивача. Відповідач отримав від неї установчі документи на квартиру та технічний паспорт.
При підписанні обумовлених договорів ОСОБА_1 та її чоловік випадково виявили договір комісії з незнайомим їм ОСОБА_4 щодо продажу квартири, зазначили, що такого наміру не мають, ОСОБА_4 не знають.
Відповідач, усвідомлюючи, що йому не вдалося отримати договір комісії шляхом приховування від потерпілої факту його підписання, і не бажаючи відмовлятися від злочинного наміру, повідомив позивачу неправдиві відомості про те, що договір комісії є додатковою умовою видачі їй позики, що це формальність, його перестраховка, та пообіцяв не використовувати цей договір комісії. Повіривши відповідачу, позивач підписала і цей договір.
Позивач з 2009 року почала виконувати умови договору позики. Не чекаючи виконання нею своїх зобов`язань в повному обсязі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали необхідні документи для подальшої реалізації квартири, не отримавши прямої згоди на це позивача, шляхом використання договору комісії, уклали між собою договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого ця квартира вибула з власності потерпілої ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2017 року, у справі № 640/9850/16-ц були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.170-174).