Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 727/6104/16-ц
провадження № 61-37727св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів:
Яремка В. В., Литвинюк І. М., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав шляхом знесення будівель і споруд.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0401 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
ОСОБА_2 , який є землекористувачем суміжної земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 при здійсненні самочинного будівництва вийшов за межі своєї ділянки та здійснив заступ на частину його земельної ділянки. Внаслідок цього частина будівлі та дашок нежитлової будівлі, а також огорожа ОСОБА_2 знаходяться на його земельній ділянці.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі, будівель і споруд, які збудовані на частині його земельної ділянки, яка знаходиться у його власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017), за рахунок ОСОБА_2, як особи, що самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки та зобов`язати ОСОБА_2 привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці, що розташована
по АДРЕСА_2, у відповідності до вимог п. 3.25 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", шляхом їх знесення на відстань, яка повинна складати 1,0 м від виступаючої частини стіни збудованої будівлі до суміжної земельної ділянки, що розташована за по АДРЕСА_1, яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017) належить йому.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня
2017 року у складі судді Семенка О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення огорожі, будівель і споруд, які збудовані на частині земельної ділянки ОСОБА_1, яка знаходиться у його власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017), за його рахунок, як особи, яка самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки.
Зобов`язано ОСОБА_2 привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці, що розташована за адресою:
АДРЕСА_2 у відповідності до вимог п. 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", шляхом їх знесення на відстані, яка повинна складати 1,0 м від виступаючої частини стіни збудованої будівлі до суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії
ЯА № 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017) належить ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача, як власника земельної ділянки, порушені і підлягають захисту, відповідач в добровільному порядку не бажає відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача, а також не бажає привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці у відповідність до вимог ДБН, тому позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом будівель і споруд, які збудовані на частині земельної ділянки ОСОБА_1, яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА
№ 620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017) знаходиться у його власності за його рахунок, як особи, яка самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки та зобов`язання привести розташування будівель і споруд на своїй земельній ділянці, що розташована за адресою АДРЕСА_2 у відповідності до вимог п. 3.25 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", шляхом знесення будівель на відстані, яка повинна складати 1,0 м від виступаючої частини стіни збудованої будівлі до суміжної земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 620637 належить
ОСОБА_1 скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача знести частину самочинно збудованої будівлі та споруди, залишив поза увагою опис цього об`єкта, не вказав, які саме приміщення слід знести, їх площу, площу самої будови та якого року вона споруджена, чи спірний об`єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самої будівлі.
Пред`явивши вимогу про знесення частини самочинно збудованої будівлі, позивач не взяв до уваги, що знесення такого будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності і що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Позивач не посилався на докази неможливості здійснення перебудови спірної нерухомості, відмови відповідача від такої перебудови.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (в частині вимог про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення будівель і споруд, які збудовані на частині земельної ділянки позивача) не відповідає нормам статей 376, 391 ЦК України та не є ефективним у розумінні статті 16 ЦК України, унеможливлює виконання такого рішення.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом знесення огорожі, що збудована на частині земельної ділянки позивача ОСОБА_1 за його (відповідача) рахунок, як особи, що самовільно зайняла частину чужої земельної ділянки, то підстави для скасування рішення в цій частині відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
В частині залишення без змін рішення суду першої інстанції постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядається.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що позов було пред`явлено з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, а саме усунення перешкод у здійсненні права користування, тому безпідставно послався на відсутність доказів неможливості здійснення перебудови спірної нерухомості, відмови відповідача від такої перебудови та врахував підстави для знесення самочинного будівництва, оскільки відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України ці обставини не входили до предмета доказування у цій справі. Крім цього, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи та не перевірив доводів сторін. Не звернув уваги на те, що частина будівлі відповідача знаходиться на земельній ділянці позивача і яким би чином не здійснювалась перебудова цього об`єкту це не усуне перешкоди власнику у здійсненні права користування чи розпорядженням майном.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 21 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відновлення стану земельної ділянки, звільнення земельної ділянки шляхом знесення будівель і споруд, призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Земельна ділянка з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0, 0401 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0017, яка розташована за адресою
АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить
ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, державним актом на право власності на земельну ділянку.
Власником суміжної земельної ділянки, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом із рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради.
З технічних документацій та з фотознімків встановлено, що на зазначених земельних ділянках знаходять ряд будівель і споруд, які належать на праві власності сторонам по справі.
У висновку експертного земельно-технічного дослідження № 458, складеному судовим експертом Юзвенко Р. В. СП "Західно-український експертно-консультативний центр" зазначено, як видно з ситуаційного плану земельної ділянки ОСОБА_1, яка знаходиться у його власності по фактичному користуванню згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №620637 від 16 грудня 2005 року (кадастровий план 7310136300:12:003:0017), частина земельної ділянки суміжного землевласника зі сторони АДРЕСА_2 самовільно зайнята площами 0,0005 га і 0,0001 га. На ситуаційному плані показано будівництво нежитлової будівлі суміжним землевласником по АДРЕСА_2 із заступом на земельну ділянку ОСОБА_5 площею 0,00005 га і самовільне спорудження козирка нежитлової будівлі площею 0,0001 га на земельну ділянку ОСОБА_1 зі сторони суміжного землевласника.