Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 489/2478/15-ц
провадження № 61-18022св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_1 - Степанова Ольга Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Степанової Ольги Сергіївни на рішення Ленінського районного суду
м. Миколаєва, у складі судді Рум`янцевої Н. О., від 19 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П., від 03 вересня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі -
ПАТ "УкрСиббанк", банк), яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 вересня 2006 року між банком і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11048583000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 83 812 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,49% річних строком до 27 вересня 2017 року. Додатковими угодами від 10 грудня 2008 року та від 24 квітня 2009 року сторонами було внесено зміни щодо строку сплати процентів та схеми погашення кредиту. 28 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед банком за виконання
ОСОБА_1 своїх зобов`язань за спірним кредитним договором. Посилалась на те, що позичальник неналежним чином виконувала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку із чим станом на 03 квітня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі
56 914,53 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 1 393 354,15 грн, з яких: 55 348 швейцарських франків, що еквівалентно 1 355 003,11 грн, - заборгованість за кредитом,
1 566,53 швейцарських франків, що еквівалентно 38 351,03 грн, - заборгованість по процентам за користування кредитом. Крім того, станом на 03 квітня 2015 року нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості у загальному розмірі 11 273,01 грн, з яких: 9 780,37 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 1 492,64 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Посилаючись на викладені обставини, позивач за первісним позовом просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь зазначену заборгованість.
У червні 2015 року ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов до
ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, додаткових угод до нього, іпотечного договору та договору поруки.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір про надання споживчого кредиту від 28 вересня 2006 року № 11048583000 суперечить нормам ЦК України, а також положенням Закону України "Про захист прав споживачів", а тому є недійсним. При підписанні договору було порушено законні права позичальника як споживача фінансових послуг, банк вдався до нечесної підприємницької діяльності, договір був укладений внаслідок обману зі сторони банку, який не виконав обов`язку про надання позичальнику кредитних коштів в швейцарських франках, не надав повної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням договору, а під час укладення договору не було погоджено встановлених законодавством істотних умов договору, натомість встановлено несправедливі умови договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня
2018 року у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що з наданих позивачем доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором, неможливо встановити наявність чи відсутність та дійсну суму заборгованості за договором. При цьому кошти в порушення умов договору були перераховані у гривні, а не у швейцарських франках, платежі сплачувались у національній валюті.Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності кредитного договору змісту актам законодавства України, порушення банком вимог статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та укладення кредитного договору під впливом обману.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено. Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позов
АТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 28 вересня 2006 року № 11048583000 у загальному розмірі 56 914,53 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України станом на 03 квітня 2015 року становить
1 393 354,15 грн, яка складається з: основного боргу - 55 348 швейцарських франків, що еквівалентно 1 355 003,11 грн; заборгованості за процентами - 1 566,53 швейцарських франків, що еквівалентно 38 351,03 грн; а також пені в сумі 11 273,01 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи від 31 травня 2019 року
№ 2821 не спростовує наявність заборгованості відповідача перед банком, оскільки беззаперечних доказів, які б підтверджували відсутність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості матеріали справи та висновок експерта не містять. Сам по собі висновок експерта від 31 травня 2019 року, як письмовий доказ у справі, не є беззаперечним та достатнім доказом, що свідчить про неотримання позичальником кредиту та безпідставність вимог банку щодо його повернення позичальником. Правильність розрахунків відповідачами не спростована. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог, зазначивши при цьому, що доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору та їх невідповідності принципу добросовісності спростовуються змістом кредитного договору. Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконувала його умови. Умовами договору визначено права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін за порушення зобов`язань за договором та інші умови.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Степанова О. С. просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не звернули увагу на те, що матеріали справи не підтверджують дійсний розмір заборгованості, у той же час містять належні та допустимі докази на підтвердження замовчування банком обставини щодо неможливості виконати умови договору та надати кредит у швейцарських франках, порушення банком прав споживача при укладення кредитного договору тощо. Суд апеляційної інстанції не врахував, що висновком експертизи було встановлено відсутність документів на підтвердження факту видачі кредиту та достовірності розміру заборгованості.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
30 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 вересня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є
АТ "УкрСиббанк", і ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 11048583000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 83 812 швейцарських франків, що еквівалентно 339 865,20 грн станом на день укладання договору (т.1, а.с. 6-19).
Кредитні кошти надавались на особисті потреби позичальника - споживчі потреби (пункт 1.4 договору про надання споживчого кредиту).
Сторони узгодили, що за користування кредитними коштами
протягом 30 календарних днів з дати видачі кредиту процентна ставка встановлюється у розмірі 8,49% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору та позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти банку в строк до 27 вересня 2017 року.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника
28 вересня 2006 року між банком, ОСОБА_2, ОСОБА_1 був укладений договір поруки (т.1, а.с. 26-28).
10 грудня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є
ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 29 вересня 2006 року № 11048583000, відповідно до якої позичальник повинен був сплачувати відсотки з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком проценти. Додаток № 1 до договору "Графік погашення кредиту" викладено в новій редакції (т.1, а.с. 20, 21-23).
24 квітня 2009 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є
ПАТ "УкрСиббанк", і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 29 вересня 2006 року № 11048583000, відповідно до якої сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме: № 11048583000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме: № 11048583001. Також сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту та погодили розмір ануїтетного платежу у розмірі
683,53 долара США. День сплати ануїтетного платежу - 24 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов`язаний сплатити ануїтетний платіж. Також встановлено, що нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом "30/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України (т. 1,
а.с. 24-25).
Згідно наданого банком розрахунку ОСОБА_1 станом на 03 квітня
2015 року має заборгованість у загальному розмірі 56 914,53 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 1 393 354,15 грн, з яких: 55 348 швейцарських франків, що еквівалентно
1 355 003,11 грн, - заборгованість за кредитом, 1 566,53 швейцарських франків, що еквівалентно 38 351,03 грн, - заборгованість по процентам за користування кредитом. Також ОСОБА_1 нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості у загальному розмірі 11 273,01 грн, з яких: 9 780,37 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та 1 492,64 грн - пеня за прострочення сплати процентів (т. 1, а.с. 29-43).
18 грудня 2014 року відповідачам були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту. Позивач вимагав кожного з відповідачів погасити наявну заборгованість на 32 день з дня отримання вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення цієї вимоги (т.1, а.с. 63-64, 65-66, 67-71).
Відповідно до висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи від 25 квітня 2017 року № 2205 за наявними матеріалами не встановлено документальне підтвердження розрахунку ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості станом на 03 квітня 2015 року за договором кредиту
від 28 вересня 2006 року № 11048583000. За результатами дослідження встановлено, що умови додаткової угоди № 1 від 10 грудня 2008 року та
додаткової угоди № 2 від 24 квітня 2009 року не відображають детальної інформації стосовно погашення заборгованості в чітко визначених розмірах щомісячних платежів та містять не узгоджені дані.
Згідно висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи від 31 травня 2019 року № 2821 за наявними матеріалами не встановлено документальне підтвердження розрахунку заборгованості ПАТ "УкрСиббанк" станом на 03 квітня 2015 року за договором кредиту від 28 вересня
2006 року № 11048583000 (т.5, а.с. 4-42).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.