ПОСТАНОВА
Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №815/4070/14
адміністративне провадження №К/9901/11317/18, №К/9901/11319/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №815/4070/14
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Національної поліції України, Головного управління національної поліції України в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Завальнюка І.В., суддів Катаєвої Е.В., Стефанова С.О. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Димерлія О.О., суддів Шеметенко Л.П., Єщенка О.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України №500 від 30 травня 2014 року щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі ГУМВС України в Одеській області) з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №978 о/с від 30 травня 2014 року щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправними та скасувати накази ГУМВС України в Одеській області №416 о/с від 26.06.2014 та 567 о/с від 18.08.2014 щодо звільнення зі служби полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області;
- зобов`язати МВС України, Національну поліцію України та Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити в поліції ОСОБА_1, на посаді рівнозначній посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, з урахуванням спеціального звання полковник, вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня, напрямку підготовки (спеціальності), досвіду практичної роботи, рівня професійної компетентності;
- стягнути солідарно з ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), МВС України, Національної поліції України та ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 04.05.2014 по час звільнення з органів внутрішніх справ на рахунок в Приватбанку;
- стягнути солідарно з ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), МВС України, Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 05.06.2014 по день винесення судового рішення у цій справі;
- стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), МВС України, Національної поліції України, ГУНП в Одеській області та ДКС України моральну шкоду в розмірі 150 (сто п`ятдесят) тисяч грн, які перерахувати на рахунок дитячого будинку за адресою: 60512, с. Молниця, Герцаєвського району, Чернівецької області, де мешкають та лікуються діти-інваліди та сироти.
2. На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 30.12.1996 він проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.07.2011 - на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області. 02 травня 2014 року в м. Одесі мали місце загальновідомі трагічні події, під час яких управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, яке позивач очолював, спрацювало належним чином та на високому професійному рівні. Позивач, як керівник спецпідрозділу, особисто організував та провів успішну спецоперацію, в компетенції управління по боротьбі з організованою злочинністю, у рамках своїх функціональних обов`язків та на підставі статті 13 Закону України "Про міліцію". Спецоперація була санкціонована прокурором Одеської області Боршуляком І.І., проводилась за погодженням за особистим контролем заступника прокурора Одеської області Василенка С.М., до функціональних обов`язків якого входив нагляд за діяльністю управління по боротьбі з організованою злочинністю. Про своєчасність та ефективність спецоперації свідчать: попередження та недопущення травмувань, поранень, кровопролиття та загибель значної кількості, локалізація групи, яка насильницькі захопила та забарикадувала торговий дім "Афіна" (вул. Грецька); затримання 48 активних радикально налаштованих учасників групових порушень громадського порядку та масових заворушень; вилучено кількість вогнепальної зброї та набоїв до неї; надзвичайних подій серед особового складу управління по боротьбі з організованою злочинністю не допущено. Але, не зважаючи на належну реалізацію комплексу заходів щодо попередження та припинення правопорушень, позивача було звільнено оскаржуваними наказами, в основу яких покладено твердження про неналежне виконання функціональних обов`язків, що виразилось у відсутності контролю за діями підлеглих у боротьбі з організованою злочинністю та екстремізмом, незабезпечені якісного документування радикально налаштованих угрупувань, невжитті оперативних заходів щодо запобігання груповим порушенням громадського порядку, що призвело до загибелі та травмування значної кількості громадян і працівників правоохоронних органів, недотримання вимог службової дисципліни, ігнорування приписів статті 3 Конституції України, статті 10 Закону України "Про міліцію", присяги працівника органів внутрішніх справ. Відповідачами не конкретизовано, не встановлено та не доведено порушення позивачем функціональних обов`язків; в ході службового розслідування його функціональні обов`язки не витребовувались. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №978 о/с від 30.05.2014 позивач звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України №500/2014, проте останній не містить статті Положення та цей наказ не погоджувався з ГУБОЗ Міністерства внутрішніх справ України, чим порушено службову процедуру щодо порядку і додержання компетенції. В ході судового розгляду в наказ Міністерства внутрішніх справ України №416 о/с від 26 червня 2014 року внесені зміни наказом №567 о/с від 18.08.2014 в частині дати звільнення позивача з 04.06.2014 (до офіційного надходження наказу Міністерства внутрішніх справ України №978 о/с від 30.05.2014 до ГУМВС України), тобто звільнення здійснено з дати, що унеможливлює своєчасну видачу трудової книжки, під час перебування позивача на лікарняному (з 30.05.2014 по 17.06.2014; з 23.06.2014 по 03.07.2014). При цьому позивачу не сплачено грошове забезпечення за період з 04.05.2014 по 04.06.2014. Позивач вважає, що довготривале беззаконня та свавілля відповідачів завдало йому душевних страждань, принизило честь, гідність та репутацію офіцера, що не мають меж відшкодування в грошовому еквіваленті, проте відшкодування моральної шкоди на користь дитячого будинку покращить загальний психологічний і фізичний стан, у зв`язку із чим позивач просить стягнути моральну шкоду на користь дитячого будинку та винести окремі ухвали на адресу ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія), МВС України, Національної поліції України, ГУНП в Одеській області щодо численних грубих порушень вимог законодавства України у сфері охорони державної таємниці; порушень процедур проведення та фальсифікації матеріалів службового розслідування; недобросовісного використання відповідачами вимог процесуального законодавства; інших порушень законодавства України, вчинених відповідачами.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України №500 від 30 травня 2014 року звільнення полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, з органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №978о/с від 30 травня 2014 року звільнення полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, з органів внутрішніх справ; визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №416 о/с від 26.06.2014 та 567 о/с від 18.08.2014 щодо звільнення зі служби полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області з 05.06.2014; стягнуто з ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 04.05.2014 по час звільнення в сумі 9357,14 грн (дев`ять тисяч триста п`ятдесят сім грн 14 коп) з органів внутрішніх справ на його рахунок в ПАТ КБ "Приватбанк"; стягнуто з ГУМВС України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05.06.2014 по 04.06.2015 у сумі 112284, 24 грн (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят чотири грн 24 коп); в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні в ході службового розслідування, ні під час судового розгляду справи відповідачами не було встановлено або навіть наведено жодного конкретного факту порушення ОСОБА_1 дисципліни. Натомість, мотивувальна частина наказу №500 не стосується ОСОБА_1 в частині дій 02 травня 2014 (відсутні аналіз та посилання на Конституцію України, функціональні обов`язки ОСОБА_1 ) та не співпадає з резолютивною частиною наказу, яка в свою чергу не співпадає з висновком. Стверджуючи про порушення ОСОБА_1 дисципліни, що виразилось у нездійсненні ним його функціональних обов`язків, відповідачем не конкретизовано який саме з пунктів Положення про управління по боротьбі з організованою злочинністю, яким врегульовані такі обов`язки, порушено позивачем та в чому порушення полягають; не надано оцінки фактично вчиненим позивачем діям, які були направлені на усунення конфлікту 02 травня 2014 року в м. Одесі.
Суд першої інстанції вказав на те, що МВС України та ГУ МВС України в Одеській області, які заперечують проти задоволення адміністративного позову, не надали суду доказів, які б підтвердили ту суттєву обставину, що позивачем було вчинено дії, або допущено бездіяльність, які б можливо було кваліфікувати як порушення службової дисципліни.
Також, Одеський окружний адміністративний суд встановив, що позивача було звільнено з порушенням фундаментальних принципів процедурної справедливості, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 та прийнято нову постанову якою позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України №500 від 30 травня 2014 року щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, з органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №978о/с від 30 травня 2014 року щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, з органів внутрішніх справ; визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №416 о/с від 26.06.2014 та 567 о/с від 18 серпня 2014 щодо звільнення зі служби полковника міліції ОСОБА_1, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області; зобов`язано ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 05 червня 2014 поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області та з урахуванням спеціального звання, вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня, напрямку підготовки (спеціальності), досвіду практичної роботи, рівня професійної компетентності; стягнуто з ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 травня 2014 року по 09 червня 2016 року; стягнуто з ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 80000 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився з висновком Одеського окружного адміністративного суду щодо відсутності доказів бездіяльності ОСОБА_3 та будь-якої провини в неприйнятті дій, які могли зашкодити загибелі 46 громадян та отриманні тілесних ушкоджень 166 особами, у тому числі 28 правоохоронцями. Тому, застосоване до позивача дисциплінарного стягнення - є безпідставним та необґрунтованим.
Оскільки матеріалами службового розслідування не доведено факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, суб`єкти владних повноважень, вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, діяли не в межах повноважень та не в спосіб, що передбачені законодавством України.
Дослідивши обставини за яких ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади, суд апеляційної інстанції встановив, що з 04 травня 2014 року по теперішній час позивач не працює та змушений відстоювати свої права в суді. Сталі життєві зв`язки, сформовані на протязі всієї професійної двадцятирічної кар`єри, були водночас зруйновані наказами, які не тільки не обґрунтовані, але й кидають тінь на його ділові, професійні якості, ставлять під сумнів громадянську позицію позивача. ОСОБА_1 є батьком трьох дітей, наймолодший з яких, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Весь цей час ОСОБА_1 не працевлаштований і не отримує заробітну плату.
Все перелічене переконало суд в тому, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, що полягають у приниженні честі та гідності, ділової репутації, а отже, йому було завдано моральної шкоди, втрат майнового та не майнового характеру.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з оцінкою позивача розміру завданої моральної шкоди - 150000 грн.
З урахуванням негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з посяганням на його трудові права та інтереси, майнового стану, службового становища, яке він займав, причинного зв`язку між завданими душевними стражданнями, що зазнав позивач у зв`язку з протиправною поведінкою стосовно нього та членів його сім`ї, Одеський апеляційний адміністративний суд визнав за необхідне стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 80000 грн.
Вимоги ОСОБА_1 до МВС України, Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Одеській області про поновлення в новоствореному органі Національній поліції України, не підлягають задоволенню, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ліквідовано, а Закон України "Про Національну поліцію" правонаступництво щодо ліквідованого органу не передбачає.
В той же час судова колегія дійшла висновку про те, що позивача слід поновити на посаді, рівнозначній посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області, з урахуванням спеціального звання полковник, вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня, напрямку підготовки (спеціальності), досвіду практичної роботи, рівня професійної компетентності та надати йому можливість пройти для продовження служби певні процедури передбачені Законом України "Про поліцію".
5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року внесено виправлення в резолютивну частину постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, а саме в абзаці 8 зазначено замість "з 05 червня 2014 року" читати "з 03 липня 2014 року" у відповідному відмінку, абзац 9 викладено наступним чином: "Стягнути з ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01 травня 2014 року по 03 липня 2014 року та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 липня 2014 по 09 червня 2016 року, загалом 241456,76 грн" у відповідному відмінку.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. Не погоджуючись із постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу.
7. Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не навів жодного факту та доказу, які б вказували на порушення посадовими особами МВС та ГУ МВС вимог статуту або Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ під час притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ, а також наказу МВС України від 12 березня 2013 року №230. На думку відповідача, матеріалами службового розслідування повністю підтверджено наявність порушень позивачем службової дисципліни. Порушення чинного законодавства під час проведення службового розслідування та притягнення позивача до відповідальності відповідачем не допущено.
8. Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
9. Позивач у касаційній скарзі просить змінити пункти 8 та 10 резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції, виклавши їх в новій редакції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Верховним Судом України сформована правова позиція, яка полягає у тому, що при ліквідації державної установи публічного права на іншу державну установу, якій передані функції ліквідованої установи і яка є фактичним правонаступником цієї установи, переходять усі обов`язки ліквідованої установи щодо працевлаштування звільнених працівників ліквідованої установи та відшкодування усіх витрат, пов`язаних з незаконним звільненням працівника. Тому у частині поновлення позивача на роботі необхідно застосувати інший спосіб захисту, ніж обрано судом апеляційної інстанції, а саме змінити пункт 8 резолютивної частини постанови, виклавши в такій редакції: "зобов`язати МВС України та ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області з 03 липня 2014 року та зобов`язати Національну поліцію України та ГУМВС України в Одеській області розглянути питання проходження служби в поліції ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області та з урахуванням спеціального звання, вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня, напрямку підготовки (спеціальності), досвіду практичної роботи, рівня професійної компетентності". Також обґрунтованою є зміна пункту 10 резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції, виклавши в такій редакції: "винести окремі ухвали для усунення причин та умов, що сприяли грубим порушенням чинного законодавства України з боку службових осіб ГУМВС України в Одеській області, ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області та МВС України стосовно процедури проведення службового розслідування, підготовки та видання наказів, несвоєчасного розрахунку, неправомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з багаторазовими порушеннями Закону України "Про міліцію", Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ", Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, безпідставного засекречування матеріалів в порушення вимог Закону України "Про державну таємницю", зловживання процесуальними правами, не виконання процесуальних рішень Одеського окружного адміністративного суду, затягування судового процесу та інших порушень Закону, виявлених під час розгляду справи".
IV. Позиція інших учасників справи
10. Учасники справи не скористалися правом на подання до суду відзивів на касаційні скарги.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року.
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року.
13. 30 січня 2018 року вказані касаційні скарги надійшли до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Шарапі В.М. (головуючого судді), Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
14. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 24 червня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 24 червня 2019 року №812/0/78-19.
15. Ухвалами Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 прийнято до провадження.
16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції на 19 грудня 2019 року.