ПОСТАНОВА
Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №826/17304/16
адміністративне провадження №К/9901/62086/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/17304/16
за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Горяйнова А.М., суддів: Коротких А.Ю., Файдюка В.В.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просив зобов`язати відповідача на підставі заяви ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства України прийняти рішення про передачу у власність (приватизацію) земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:943:0025) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач безпідставно ухилився від розгляду його заяви.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 13 вересня 2016 року про надання у власність земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:943:0025) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.
Зобов`язано Київську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 вересня 2016 року про надання у власність земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:943:0025) для ведення садівництва, площею 0,0354 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення та прийняти рішення, передбачене ст. 118 Земельного кодексу України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із заявою від 13 вересня 2016 року, в якій просив передати йому у власність (дозволити приватизувати) земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:943:0025 для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації площею 0,0354 га, що перебуває у складі земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (для ведення садівництва). У заяві позивач повідомив, що даною земельною ділянкою він добросовісно, відкрито та безперервно користується більше 10 років на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2005 року. Додатково заявник повідомив, що на даний час, він не скористався своїм правом на отримання у власність відповідного виду земельної ділянки.
Вказана заява надійшла до Київської міської ради 19 жовтня 2016 року.
ОСОБА_1 зазначає, що не отримував відповідь на заяву від 13 вересня 2016 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів розгляду заяви відповідачем матеріали справи не містять, а суд не має права перебирати на себе повноваження Київської міської ради та приймати рішення щодо надання дозволу на приватизацію земельної ділянки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем не дотримано процедури розгляду заяви позивача про надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва, у розумінні приписів статті 118 ЗК України, що, в свою чергу є підставою для покладення на міську раду зобов`язання розглянути клопотання позивача у відповідності до приписів ст. 118 ЗК України.
Відповідач не погодився із рішенням апеляційного суду і подав касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанції. Зазначає, що Міськрада не допустила бездіяльності щодо розгляду клопотання позивача, оскільки позивачем не було отримано дозвіл на розроблення технічної документації та в порядку мовчазної згоди самостійно така документація розроблена не була. Вказував, що у відповідності до Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Міськради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 (далі - Тимчасовий порядок) повноваження щодо підготовки проєктів рішень Міськради покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
На підставі частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Як установлено матеріалами справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував про порушення Міськрадою процедури розгляду клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки.