ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №804/14672/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8980/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 (суддя Ільков В.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 (судді Туркіна Л.П., Дурасова Ю.В., Проценко О.А.)
у справі № 804/14672/13-а
за позовом Державного підприємства "Смоли"
до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірною відмову,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2013 року Державне підприємство "Смоли" (далі - позивач, ДП "Смоли") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013р. за № 0003752201, № 0003762201 та № 0003772201; визнати неправомірною відмову Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від врахування документів, наданих Державним підприємством "Смоли" під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, по результатам якої був прийнятий акт перевірки № 584/11/04-03-22-01-08 від 23.09.2013.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013 № 0003752201, № 0003762201 та № 0003772201.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що товариством не віднесено до складу інших доходів суму безповоротної фінансової допомоги. Також, позивачем до складу витрат віднесено витрати на обслуговування цеху без підтверджуючих документів та по взаємовідносинах з ДОЛ "Алі паруса". Крім того позивачем до податкового кредиту безпідставно віднесено суми по господарським взаємовідносинам з АТП "Агроекспо КО ЛТД", оскільки позивачем не надано податкові накладні.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалися.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.08.2013 по 16.09.2013, на підставі наказу від 02.09.2013 № 267, направлень від 05.08.2013 № 86, № 87, № 88, № 94, № 95, від 16.08.2013 № 115, № 116, від 13.09.2013 № 178, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Смоли" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 23.09.2013 № 584/11/04-03-22-01-08 та встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток у сумі 3 713 486 грн. за 2012 рік, донараховано податок на прибуток у сумі 2 802 103 грн, у тому числі за 4 квартал 2011 року - у сумі 890623 грн., за 2012 рік - у сумі 1911480 грн; у порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 11056 грн, у тому числі за червень 2012 року у сумі 11 056 гривень.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 17.10.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003752201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 16 584 грн, в тому числі 11 056 грн - за основним платежем та 5528 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3 757 843 грн, в тому числі 2 802 103 грн - за основним платежем та 955 740 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003772201, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 713 486 грн.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.
Відповідно до підпункту 14.1.11. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає, зокрема, одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між державним підприємством "Смоли" (покупець) та ТОВ ПТП "Комптрейд" (продавець) було укладено контракт від 21.01.2006 за № 38-07/5-4-2006, відповідно до п. 3 якого сторонами обумовлено, що покупець здійснює передплату товару, можлива оплата товару по факту постачання, але не пізніше 60 днів з дати отримання товару. Загальна вартість контракту встановлена п. 2.2 і складає 1498032,00 гривень.
Разом з тим, додатковими угодами від 20.02.2006 за № 1 та від 30.12.2010 за № 2 сторонами були внесені зміни у п. 3 контракту від 21.01.2006 за № 38-07/5-4-2006, а саме: викладено п. 3 у редакції - строк сплати товару до 31.12.2010 та до 31.12.2011 відповідно.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо передчасності висновків податкового органу, що підприємство не віднесло до складу інших доходів у 4 кварталі 2011 року суму непогашеної кредиторської заборгованості по підприємству ТОВ ПТП "Комптрейд" у розмірі 1 148 700 грн, адже по ній не закінчився строк позовної давності, тому заниження інших доходів за 4 квартал 2011 року на суму 1 148 700 грн встановлене у акті перевірки податковим органом необґрунтовано.
Щодо зазначеного у акті перевірки висновку про те, що підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ "Алі паруса" на суму 4980214 грн., суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається із акту перевірки № 584/11/04-03-22-01-08 від 23.09.2013 та встановлено судами попередніх інстанцій під час проведення перевірки податковим органом аналізувались дані наступних рахунків: 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", 31 "Поточні рахунки у національній валюті", 63 "Розрахунки з постачальниками", 65 "Розрахунки страхуванням", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Загальновиробничі витрати", 93 "Витрати на збут", 80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати".
Судами встановлено, що у бухгалтерському обліку на підприємстві рахунки 80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати" позивачем взагалі не ведуться, а накопичення витрат по ДОЛ "Алі паруса" здійснюється на рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності", роздруківку з якого було досліджено судами під час судового розгляду справи, однак як вбачається із акту перевірки № 584/11/04-03-22-01-08 від 23.09.2013, рахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності" податковим органом взагалі не досліджувався, що ставить під сумнів висновок відповідача про те, що підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності віднесено витрати без підтверджуючих документів по обслуговуванню ДОЛ "Алі паруса" на суму 4 980 214 гривень.
Вказаний порядок ведення позивачем бухгалтерського обліку не суперечить положенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. за № 291, - за правилами якої рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться всіма підприємствами, крім суб`єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами". Тобто підприємства за власним рішенням мають право обирати відкривати рахунки класу 8 чи ні.
Щодо висновків податкового органу про безпідставність віднесення сум податкового кредиту по взаємовідносинах з АПТ "Агроекспо КО ЛТД", оскільик останні не підтверджені податковими накладними, судами встановлено, що постачальником позивача є ТОВ "Агропромислове підприємство "Агроекспо", а з АПТ "Агроекспо КО ЛТД" позивач господарських взаємовідносин не мав.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.