ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №0670/4000/12
адміністративне провадження №К/9901/5602/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 (суддя Нагірняк М.Ф.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 (судді Зарудяна Л.О., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)
у справі № 0670/4000/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат"
до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Житомирській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (далі - позивач, ТОВ "Житомирський картонний комбінат") звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області), в якому просило суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 0000262301, № 0000272301 та № 0000282301 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 738 985 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 р., позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 26.01.2012 р. № 0000262301, № 0000272301 повністю та № 0000282301 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 738 985 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 вказані судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для донарахування грошових зобов`язань стали твердження податкового органу, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з суб`єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, а саме з ТОВ "Ваел Плюс", ПП "Орієнс", ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "Профіт Фактор". Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт використання у господарській діяльності придбаної макулатури та доказів транспортування ТМЦ. В порушення підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не збільшено валовий дохід при затримці оплати за поставлені товари. Крім того, ТОВ "Житомирський картонний комбінат" віднесено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, що виписані у попередніх податкових періодах.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.11.2011 по 23.12.2011, на підставі направлень від 14.11.2011 р. № 2747, № 2748, № 2749, №2750, № 2751, № 2752, наказу від 02.11.2011 р. № 3452, пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 81, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на ІV квартал 2011 року, посадовими особами ДПІ у м. Житомирі була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Житомирський картонний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 30.12.2011 р. № 8976/23-1/33644098 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8, 138.9, підпункту 138.10.2 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 5 439 174 грн. та заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування в сумі 529 513 грн. за І квартал 2011 року та в сумі 565 668 грн. за ІІ-ІІІ квартали 2011 року ( в тому числі за рахунок перенесення збитків І кварталу 2011 року в сумі 137 308 грн.); - підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5 874 803 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 26.01.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6 294 864 грн., з яких 5 874 533 грн сума основного платежу та 420 331 грн розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0000272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 5 520 709 грн, з яких 5 438 836 грн - за основним платежем та 81 873 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000282301, відповідно до якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 095 181 грн.
За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у адміністративному порядку, спірні податкової повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який регулював спірні правовідносини до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності до підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.