ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
Київ
справа №804/7024/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4122/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревіталь" до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "Ревіталь" подало до суду позов, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012 № 0000252201 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 132 534 380 грн за основним платежем та в сумі 19 105 655,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що усі угоди позивача з цінними паперами за ІІ-IV квартали 2011 року та за І квартал 2012 року обумовлені розумними економічними причинами, використання в операціях з цінними паперами кредитних коштів є законним. До складу доходів, що збільшують об`єкт оподаткування, включається тільки прибуток від операцій з цінними паперами. Позивач правомірно не додав додаток ЦП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, оскільки за результатами операцій з цінними паперами у цьому періоді було отримано від`ємне значення, яке не підпадає під об`єкт оподаткування у розумінні пункту 153.8 Податкового кодексу України.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27.06.2013 визнав протиправним та скасував зазначене податкові повідомлення-рішення. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 2300 грн.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.03.2014 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач мав право залучати кредитні кошти для придбання акцій, а доводи відповідача про те, що купівля акцій здійснена без розумної економічної мети не відповідають дійсності, оскільки з 2011 року операції з цінними паперами мають ознаки прибутковості.
Криворізька центральна ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права: підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункт 153.8 статті 153, пункти 46.1, 46.5 статті 46, підпункт 153.8 статті 153 Податкового кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.04.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 18.10.2019 призначив справу до касаційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 19.11.2019 о 10.00. У судовому засіданні 19.11.2019 суд оголосив перерву до 10.12.2019, 10:45.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Криворізька центральна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.
Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Криворізька центральна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39566983) припинена, про що 02.08.2016 внесено запис № 12271120004016224.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізоване шляхом приєднання до створеного Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Враховуючи наведене, у відповідності до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2012 № 0000252201 грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 132 534 380 грн за основним платежем та в сумі 19 105 655,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки позивача за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, про порушення вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 46.1, 46.5 статті 46, пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, яке полягало у тому, що позивач в окремому податковому обліку за II-IV квартали 2011 року завищив витрати за операціями з придбання цінних паперів в сумі 410 100 300 грн, що призвело до заниження за ці періоди прибутку від таких операцій в сумі 410 100 300 грн і заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 94 323 069,00 грн, та за І квартал 2012 року завищив витрати за операціями з придбання цінних паперів в сумі 181 958 625,00 грн, що призвело до заниження за цей період прибутку від таких операцій в сумі 18 1958 625,00 грн і заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 382 111 311 грн.
При цьому контролюючий орган виходив з такого.
ТОВ "Ревіталь" у II-IV кварталах 2011 року та І кварталі 2012 року здійснювало торгівлю цінними паперами (акціями) через торгівців цінним паперами. Основним видом діяльності ТОВ "Ревіталь" є роздрібна торгівля паливом. Згідно з умовами кредитного договора від 26.12.2011 № 4Р1156И із КБ "Приватбанк" цільове призначення отриманих кредитних коштів - ведення поточної господарської діяльності, проте отримані кредитні кошти частково були використані для придбання цінних паперів, що свідчить про нецільове використання кредитних коштів та призвело до виникнення у підприємства збитків за 2011 рік. Отримання цих збитків контролюючий орган обґрунтовує тим, що доходи підприємства від операцій з цінними паперами в сумі 240 000 грн не покривають витрат, які пов`язані з придбанням цінних паперів, оскільки позивач за кредитним договором сплатив відсотки, що свідчить про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) - намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Окрім того позивач, який зобов`язаний вести окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих їх видів, за звітний період - І квартал 2012 року не вів такого обліку та не додав до податкової декларації з податку на прибуток додаток ЦП, чим порушив вимоги пунктів 46.1, 46.5 статті 46 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону Україна "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 № 1560-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 1560-XII) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, акції та інші цінні папери.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1560-XII суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону № 1560-XII інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1560-XII всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 1560-XII інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.
Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону № 1560-XII для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.
Статтею 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПКУ) запроваджено порядок оподаткування операцій особливого виду, зокрема пунктом 153.8 Кодексу встановлено правила оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Абзацом четвертим пункту 153.8 статті 153 ПКУ передбачено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу.