ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №826/18484/16
адміністративне провадження №К/9901/60352/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Шопіної Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов?язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року (головуючий суддя Добрянська Я.І., судді Кузьменко В.А., Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді Коротких А.Ю., Кучма А.Ю.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не зазначення у довідці від 09.11.2016 №16312439760690626399 (бланк серії ЦАП №0464001) відомостей про факт відсутності у нього не погашеної чи не знятої судимості та щодо зазначення відомостей про наявність порушеного кримінального провадження;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України видати йому довідку, в якій зазначити виключно відомості про відсутність чи наявність у нього не погашених або не знятих судимостей, без зазначення відомостей про наявність щодо нього порушених кримінальних справ або проваджень;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України 41 600 грн на відшкодування завданої протиправними діями моральної шкоди.
2. На обґрунтування позову зазначив, що з метою отримання допуску до складання іспиту на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю він звернувся до структурного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України із заявою про надання довідки про відсутність чи наявність у нього не знятої чи не погашеної судимості. Проте відповідач видав йому довідку із включенням до неї усієї наявної інформації, що є об?єктом оперативно-довідкового обліку, однак без зазначення запитуваної інформації. Наведене, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем порядку видачі довідок про судимість (несудимість) та встановленої статтею 32 Конституції України і статтею 14 Закону України "Про захист персональних даних" заборони поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не зазначення у довідці від 09.11.2016 № 16312439760690626399 (бланк серії ЦАП № 0464001) відомостей про факт відсутності у ОСОБА_1 не погашеної чи не знятої судимості та щодо зазначення відомостей про наявність порушеного кримінального провадження. В іншій частині позову відмовлено.
4. Додатковим рішенням від 20 квітня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва зобов`язав Міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 довідку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
5. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року та додаткове рішення цього суду від 20 квітня 2018 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України та зобов?язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку з урахуванням наданої судом правової оцінки. Прийняв у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року залишив без змін.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року в частині не задоволених позовних вимог та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року, ухваливши нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
7. Касаційну скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Крім того, зазначає, що обраний ним спосіб відновлення свого порушеного права шляхом зобов?язання відповідача видати довідку відповідного змісту є єдиним ефективним способом захисту, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах та не становить втручання у дискреційні повноваження останнього. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для її стягнення, враховуючи встановлені судом порушення, допущенні відповідачем при складанні оскаржуваної довідки, що позбавляє його можливості подати необхідний пакет документів для складання іспиту на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та вимагає вжиття додаткових заходів для продовження активної професійної діяльності.
8. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.
9. У судовому засіданні позивач підтримав доводи касаційної скарги, представник відповідача заперечила проти її задоволення.
10. Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в м. Києві із запитом від 20.09.2016 установленого зразка про надання довідки про відсутність (наявність) судимості, притягнення до кримінальної відповідальності або обмежень згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України). Метою оформлення довідки зазначено "на роботу".
12. Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" Головного управління Національної поліції в м. Києві 04.10.2016 видало ОСОБА_1 довідку №113-20092016/80210 про те, що станом на 04.10.2016 він засуджений 07.02.2014 Оболонським районним судом м. Києва за частиною третьою статті 368-3 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до сплати штрафу у розмірі 7000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права займати певні посади строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 04.08.2014, значиться таким відносно якого 02.07.2015 ГУ НП у Черкаській області за частиною третьою статті 368-3 КК України порушено кримінальне провадження № 12015250000000280. Рішення по провадженню до МВС України не надходило.
13. 07.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до керівника Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України із заявою про вилучення недійсних записів про судимість і видачу довідки. Посилаючись на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року, якою скасовано вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року, у заяві позивач просив: вилучити з усіх інформаційних баз МВС України будь-яку інформацію про наявну у нього судимість; видати нову довідку про відсутність у нього не знятої чи не погашеної судимості; у довідці не вказувати будь-яку іншу інформацію, зазначення якої законодавство України і він особисто не вимагає, у тому числі про наявність щодо нього кримінального провадження, оскільки розголошення такої інформації законом не передбачено, така інформація не має жодного правого значення, а на її розголошення він не надає згоду.
14. Листом Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України від 04.11.2016 №16/4-К-210 ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 04 листопада 2016 року інформацію відносно нього відкориговано, на його ім?я виготовлено нову довідку про відсутність (наявність) судимості, для отримання якої він має звернутися до Департаменту інформаційних-технологій МВС України.
15. 14.11.2016 позивач отримав довідку від 09.11.2016 №16312439760690626399 наступного змісту: "За обліками МВС ОСОБА_1 станом на 09.11.2016 є особою, яку 07.02.2014 Оболонським районним судом м. Києва засуджено за скоєння злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368-3 КК України, до штрафу в розмірі 187 000 грн з конфіскацією майна, з позбавленням права займати певні посади 1 рік.
16. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.08.2014 вирок змінено: частину четверту статті 368-3 КК України перекваліфіковано на частину третю ст. 368-3 КК України, вважати засудженим до штрафу в розмірі 119 000 грн, з позбавленням права займати певні посади 1 рік, в іншому без змін.
17. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2014 звільнено від покарання, визначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2014, зміненого Апеляційним судом м. Києва від 04.08.2014, на підставі частини другої статті 86 КК України, пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію" в редакції від 06.05.2014.
18. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2015 вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07.02.2014 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.08.2014 відмінено, справу направлено на нове розслідування в прокуратуру Черкаської області, міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
19. 25.05.2016 ГУ НП в Черкаській області повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368-3 КК України, кримінальне провадження № 12015250000000280 від 02.07.2015. Справу 08.06.2016 направлено до суду. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили".
V. Позиція Верховного Суду
20. Відповідно до частин першої і другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
21. Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" визначає інформацію про фізичну особу (персональні дані) як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11).
22. Інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, є конфіденційною та може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини друга статті 21 Закону України "Про інформацію").
23. В силу статті 1 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297) цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
24. Під обробкою персональних даних розуміється будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем (абзац восьмий статті 2 Закону № 2297).
25. Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 2297 володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.
26. У частині другій статті 5 Закону № 2297 закріплено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
27. Статтею 6 Закону № 2297 передбачено, що: мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних (частина перша); склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки (частина третя); обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (частина п?ята); не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина шоста).
28. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2297 забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.
29. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних (пункт 1 частини другої статті 7 Закону № 2297).
30. За приписами частини другої статті 14 Закону № 2297 поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
31. Наведеним положенням Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних" кореспондують норми Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939), згідно з яким публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1).
32. За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 Закону № 2939). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (частина перша статті 6 Закону № 2939).
33. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2939 конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
34. Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону № 2939).