ПОСТАНОВА
Іменем України
19 грудня 2019 року
м.Київ
справа №2610/4579/12 (2а/761/15/13)
провадження №К/9901/10167/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця
на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2013 (суддя Гуменюк А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.)
у справі №2610/4579/12 (2а/761/15/13)
за позовом Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця
до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області,
третя особа - Міністерство охорони здоров`я України про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У лютому 2012 року Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, в якій з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно розгляду заяви позивача від 14.04.2011 №120/2-519 про надання в постійне користування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 10,0 га в межах Козинської селищної ради для розміщення спортивно-оздоровчого табору "Медик"; визнати протиправним та скасувати рішення п`ятнадцятої сесії VІ скликання Козинської селищної ради від 25.01.2012 №5 "Про розгляд заяви Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця"; зобов`язати Козинську селищну раду розглянути у визначені ст. 123 Земельного кодексу України порядку та строки заяву позивача від 14.04.2011 №120/2-519 про надання в постійне користування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 10,0 га в межах Козинської селищної ради для розміщення спортивно-оздоровчого табору "Медик", надавши дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування цією земельною ділянкою.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заяву позивача про надання в постійне користування земельної ділянки не було розглянуто у визначені законом строки, не було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви позивача та результати розгляду, а також було висунуто вимоги про надання додаткових документів, які не передбачені чинним законодавством.
3. Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 04.11.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 04.11.2013 залишено без змін.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2016 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 скасовано, а справу направлено до апеляційного суду новий апеляційний розгляд.
6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 04.11.2013 залишено без змін.
7. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця з вищевказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 04.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2016 відкрито касаційне провадження у справі №2610/4579/12 (2а/761/15/13).
У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Гриціва М.І. було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Саприкіної І.В., Тацій Л.В.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.04.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою від 14.04.2011 № 120/2-519 про надання йому у постійне користування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 10,0 га в межах Козинської селищної ради для розміщення Спортивно-оздоровчого табору "Медик", з наданням дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування цією земельною ділянкою.
10. Рішенням сьомої сесії Козинської селищної ради VI скликання "Про розгляд заяви Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в постійне користування" від 16.05.2011 №18, розгляд заяви відкладено до усунення недоліків у поданій заяві, з`ясування цільового призначення та адреси земельної ділянки, що має бути відведена, її конфігурації та приведення заяви у відповідність до вимог ст. 123 Земельного кодексу України, із визначенням строку для подання до 30.06.2011 уточнень до заяви, із одночасним застереженням у рішенні, що, заява підлягає розгляду на найближчій черговій сесії Козинської селищної ради, після спливу строку, визначеного п. 3 цього рішення.
11. Рішенням сьомої сесії Козинської селищної ради VI скликання "Про повторний розгляд заяви Національного медичного університету імені О.О. Богомольця" від 19.05.2011 № 20, пропозиції та зауваження, викладені у рішенні від 16.05.2011 № 18 були підтверджені та додатково запропоновано позивачеві в місячний строк після отримання рішення подати затверджений детальний план території спортивно-оздоровчого табору "Медик" на територію, визначену кадастровим планом як забудовані території.
12. На виконання вищенаведених рішень відповідача, позивач подав заяви від 01.08.2011 №120/2-1028, від 11.11.2011 № 120/2-1496 та від 28.12.2011 № 120/2-1800.
13. Згідно з рішенням п`ятнадцятої сесії Козинської селищної ради VI скликання "Про розгляд заяви Національного медичного університету імені О.О. Богомольця" від 25.01.2012 № 5, відмолено у задоволенні заяви про винесення рішення про надання Національному медичному університету імені О.О. Богомольця в постійне користування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 10,0 га в межах Козинської селищної ради для розміщення Спортивно-оздоровчого табору "Медик", надавши дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, з підстав відсутності підтвердження повноваження особи, яка подала заяву, відсутності обліку в державному земельному кадастрі на території Козинської селищної ради земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером та невідповідності заяви вимогам ст. 123 Земельного кодексу України в частині щодо надання дозволу на розробку технічної документації.
14. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
16. Суд першої інстанції у постанові зазначив про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою у спосіб, не передбачений ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на час звернення із заявою), оскільки, додавши до заяви графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки, копію Акта про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 26.06.1997, копію довідки про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та копію позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, просив Відповідача прийняти рішення про надання йому у постійне користування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 10,0 га, з одночасним наданням дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування цією земельною ділянкою, що зазначеною статтею не передбачалося.
17. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду в оскарженій ухвалі дійшла висновку, що відповідач під час розгляду заяви позивача діяв в порядку та в межах наведених законодавчих норм, та прийняв рішення за результатами розгляду заяви, яке відповідає вимогам законодавства, а саме: Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки є результатом об`єктивної та всебічної перевірки заяви позивача від 14.04.2011 №120/2-519, з урахуванням обставин, встановлених в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2010 у справі № 10/124-09, що набрала законної сили.
18. Суд апеляційної інстанції відмітив, що у постійне користування може бути надана тільки вільна земельна ділянка, тоді як відповідно до рішення апеляційного суду Київської області від 10.11.2015 у справі №372/5635/13-ц, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2016, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, третя особа Козинська селищна рада Обухівського району Київської області було задоволено частково, а саме: зобов`язано Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельними ділянками площею 0.80 га кадастровий номер 3223155400:05:018:0013, площею 0,8441 га кадастровий номер 3223155400:05:018:0012, площею 1,0 га кадастровий номер 3223155400:05:018:0011, площею 0.7015 га кадастровий номер 3223155400:05:018:0010 шляхом демонтажу трьох крайніх секцій металевого паркану (сітка рабиця на залізобетонних стовпчиках) загальною довжиною 11.93 м. по вул. Солов`яненка на перехресті з провулком Дачним в смт. Козин Обухівського району Київської області.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
Зокрема, позивач посилається на порушення відповідачем строків розгляду заяви від 14.04.2011 № 120/2-519, на відсутність законодавчо встановлених підстав для відмови про надання земельної ділянки у постійне користування.
20. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково посилався на судові рішення у справах №10/124-09 і №372/5635/13-ц.
21. У касаційній скарзі наголошено про те, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що в користування може бути надана лише вільна земельна ділянка є вірним, але такий висновок не має відношення до предмета спору, оскільки позивач не просив надати земельну ділянку, яка перебуває у володінні або користуванні інших осіб, а просив надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, місце розташування якої вказано орієнтовно. Відповідач в оскарженому рішенні не посилався як на підставу відмови на те, що земельна ділянки не є вільною, а наведені підстави для відмови не відповідали приписам ст. 123 Земельного кодексу України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
23. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.