ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №810/1108/14
адміністративне провадження №К/9901/1906/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року (Суддя: Терлецька О.О.),
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року (Судді: Мєзєнцев Є.І., Старова Н.Е., Чаку С.В.),
у справі № 810/1108/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн"
до Київської митниці Міндоходів,
Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
19 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" (далі - позивач, ТОВ "Інтеко-Констракшн") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі - відповідач-1, Київська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ у м. Києві), в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 27.09.2013 № 125000004/2013/111068/2, № 125000004/2013/111069/2, № 125000004/2013/111070/2 та від 08.11.2013 року № 125000004/2013/111128/2, № 125000004/2013/111129/2, № 125000004/2013/111130/2 та від 18.11.2013 № 125000004/2013/111162/2;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40 149,32 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 27.09.2013: № 125000004/2013/111068/2, № 125000004/2013/111069/2, № 125000004/2013/111070/2 та від 08.11.2013 року № 125000004/2013/111128/2, № 125000004/2013/111129/2, № 125000004/2013/111130/2 та від 18.11.2013 № 125000004/2013/111162/2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог подав апеляційну скаргу. Також з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог звернулась Київська митниця Міндоходів.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року в задоволенні апеляційної скарги Київської митниці Міндоходів відмовлено, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" задоволено. Постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення надмірно сплачених коштів за митне оформлення, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40 149,32 грн.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В доводах касаційної скарги скаржник посилався на те, що при розмитненні товару відповідачем встановлено розбіжність відомостей в основних документах, а митна вартість товарів, заявлена позивачем, значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості визначеної відповідачем при порівнянні рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів, якості додаткових документів, митний орган запропонував надати товариству інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини (з урахуванням вимог наказу ДМСУ від 13.07.12 № 362), прайс-листи, експортну митну декларацію, висновок експертної організації, підтвердження оплати за попередні поставки, видаткові накладні, довідкову цінову інформацію. Наданими документами не спростовано розбіжність вказаних документів. При цьому контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву відноситься до виключної компетенції митного органу.
До того ж митний орган посилався на те, що не було взято до уваги наявні розбіжності та недоліки в наданих додаткових документах, зокрема:
1) прайс-лист виробника від 26.07.2013 року б/н наданий на умовах поставки EXW згідно з Інкотермс-2010, а заявлена митна вартість на умовах DAP. Так, Термін DAP: в класифікації (поставка в місці призначення) є загальним становищем, при якому важливо точно вказати місце призначення; замінює собою три терміни: DAF, DES, DDU і передбачає, що товар надається покупцеві вже готовим для розвантаження. Оскільки відсутня будь-яка інформація щодо витрат, понесених на навантаження, доставку, транспортування, страхування, тощо, митний орган не має можливості прорахувати правильність включення витрат до фактурної вартості товару;
2) платіжні доручення містять посилання лише на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює прорахувати яким чином (а саме чому в таких розмірах) була здійснена оплата за товар;
3) при здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об`єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премій або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати з середнім значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунку-фактури (інвойсу).
До того ж в доводах касаційної скарги скаржник посилався на те, що задовольняючи вимоги про стягнення суми надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40 149,32 грн судами не враховані вимоги Порядку № 618, яким передбачена певна процедура для повернення з Державного бюджету митних платежів. На виконання вимог Порядку № 618 судами не встановлений факт щодо звернення позивача до митного органу з відповідною заявою про повернення з бюджету надмірно сплачених грошових коштів, а тому митницею не приймалось рішення з цього питання та не порушувались інтереси позивача в цій частині заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач є виробником металопрофілю, металочерепиці, сендвіч-панелей та комплектуючих до них. Даний вид діяльності є основним та зазначений в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА №714757 від 19.12.2012 як 24.33 - Холодне штампування та гнуття. При виробництві своєї продукції позивач використовує оцинковану сталь з покриттям в рулонах, яку закуповує у інших суб`єктів господарювання.
Позивачем було укладено прямі зовнішньоекономічні контракти з виробником сталі в рулонах словацькою компанією U.S. Steel Koљice s.r.o. (далі - Контрагент) №749ODC33 від 24.06.2013, №749ODDZ3 від 26.07.2013, №749ODDY3 від 26.07.2013, №749ODD83 від 09.09.2013, за умовами яких Контрагент постачає позивачу зі Словаччини в Україну оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах, умови поставки DAP Матьовце/Ужгород по Інкотермс 2010.
На виконання вищезазначених контрактів зі Словаччини на територію України був завезений товар, а саме - оцинкована сталь з органічним покриттям в рулонах.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, позивачем відповідачу-1 були подані наступні митні декларації:
- за договором №749ODC33 від 24.06.2013 року - митна декларація (далі - МД) №125130000/2013/567752 від 24.09.2013, з зазначенням митної вартості товару - 16 612,32 доларів США;
- за договором №749ODDZ3 від 26.07.2013 - МД №125130000/2013/567753 від 24.09.2013, з зазначенням митної вартості товару - 41 899,23 доларів США; та МД №125130000/2013/867364 від 08.11.2013, із зазначенням митної вартості 32 191,94 доларів США;
- за договором №749ODDY3 від 26.07.2013 - МД №125130000/2013/567755 від 24.09.2013, із зазначенням митної вартості товару - 15 044,58 доларів США; та МД №125130000/2013/867362 від 08.11.2013, із зазначенням митної вартості товару - 9 586,64 доларів США;
- за договором №749ODD83 від 09.09.2013 - МД №125130000/2013/867361 від 8.11.2013, з зазначенням митної вартості товару - 30 058,73 доларів США; та МД №125130000/2013/868023 від 18.11.2013, із зазначенням митної вартості товару - 73 098,51 доларів США.
При цьому, митну вартість позивач вказав відповідно до ціни договорів.
Також, позивачем відповідачу-1, для підтвердження митної вартості товару були надані наступні документи: митні декларації, оформлені відповідно до законодавства України; митні декларації країни відправника; зовнішньоекономічні договори (контракти); інвойси; рахунки-проформи; прайси від виробника; платіжні доручення в іноземній валюті; накладні; експертні висновки Торгово-промислової палати щодо вартості товару; біржові котирування пакувальні листи; сертифікати про походження товару.
Судами першої та апеляційної інстанції зі змісту оскаржуваних рішень встановлено, що відповідач не застосував метод визначення митної вартості за ціною договору, оскільки позивачем не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості, а також - тому, що документи містять розбіжності. Також судами зазначено, що з пояснень представника відповідача методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ст.ст.59 - 60 Митного кодексу України, а методи, передбачені ст.ст.62 та 63 Митного кодексу України - не застосовуються у зв`язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за цими методами. За поясненнями відповідача резервний (шостий) метод був використаний з урахуванням інформації, наявної у митному органі.
Тобто відповідач не вчинив розмитнення товару за митними деклараціями позивача, оскільки в основних документах наявна різниця у відомостях щодо умов поставки товару, а також - оскільки заявлена позивачем митна вартість товару нижча за середньоконтрактну ціну аналогічного товару, визначену інформаційною базою відповідача.
Натомість, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи, однак вони також, як і основні, не стали підставою для підтвердження митної вартості, оскільки за висновком відповідача містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Як встановлено судом касаційної інстанції, спірним в даній справі є прийняття відповідачем-1 рішень, якими відповідач визначив для позивача коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, що на думку позивача є протиправним та потребує стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40 149,32 грн.
З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.