ПОСТАНОВА
Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №803/386/17
адміністративне провадження №К/9901/21603/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (постановлена у складі колегії Матковської З.М., Онишкевича Т.В., Шавеля Р.М.)
у справі №803/386/17
за позовом ОСОБА_1
до Апеляційного суду Волинської області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою..
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України. Наказом голови Апеляційного суду Волинської області № 9.7/15 від 15 вересня 2016 року його відраховано зі штату апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. В порушення вимог закону на день звільнення йому не була виплачена очікувана вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді. Вважає бездіяльність відповідача з приводу ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги протиправною, оскільки за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, тому скасування при виході у відставку Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII) гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;
- зобов`язано Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Волинської області судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою на підставі прямих норм Конституції України, оскільки установлення менш сприятливих умов надання гарантій матеріального та соціального забезпечення суддям, що призначені (обрані) на посаду раніше введеного в дію нового правового регулювання, порівняно з тими умовами, що були законодавчо передбачені при призначенні (обранні) їх на посаду, за своїм значенням у системі правового регулювання практично означає зниження рівня незалежності суддів, що є недопустимим у силу положень Основного Закону - Конституції України.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та прийнято по справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на відставку позивачем реалізовано після набрання чинності Законом № 1166-VII.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
01.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, яка 13.02.2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі позивач не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 із Закону № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлений вже набутого ним права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII не може бути застосований до скаржника.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 03 квітня 2003 року №721-ІV та наказу Апеляційного суду Волинської області від 22 квітня 2003 року №14 позивач був зарахований суддею судової палати в кримінальних справах у зв`язку з обранням на посаду судді безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII "Про звільнення суддів" позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Апеляційного суду Волинської області від №9.7/15 від 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Проте, вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону 2453-VІ, який зберіг за суддею, який пішов у відставку право на отримання вихідної допомоги, однак передбачав інші розміри такої допомоги.
Так, згідно з частиною першою статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.