ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2019 року
Київ
справа №809/4423/15
адміністративне провадження №К/9901/27625/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 (суддя Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 (головуючий суддя Ліщинський А.М., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі №809/4423/15 (876/1838/16) за позовом ОСОБА_1 до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі №809/4423/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №809/4423/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 17.12.2019.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. ОСОБА_1 зазначає, що позивачем було повернуто банку суму більшу, ніж була отримана у якості кредиту, тобто у позивача внаслідок правовідносин фактично не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів у тій чи іншій формі, а тому у нього відсутній об`єкт оподаткування у розумінні положень статтей 14, 164 Податкового кодексу України.
Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, згідно яких податковий орган вважає касаційну скаргу необґрунтованою та вказує, що оскаржувані судові рішення прийняті у відповідності норм права, є обґрунтованими і законними, тому відсутні підстави для їх скасування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Долинською ОДПІ виявлено факт одержання позивачем у ІІ кварталі 2014 року від ПАТ "УкрСиббанк" доходу в сумі 920370,60грн. у вигляді додаткового блага, який залишився невідображеним у відповідній податковій декларації за 2014 рік.
19.11.2015 Долинською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2014 рік ОСОБА_1 .
За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 19.11.2015 №2043/172/2612010616, згідно якого перевіркою встановлено, що платником порушено підпункти "д", "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у результаті чого виявлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 138055,59грн.;
пункту 120.1 статті120 Податкового кодексу України, неподання декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.
На підставі акту перевірки Долинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2015:
№0008121701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 172569,49грн., у тому числі, за основним платежем - в розмірі 138055,59грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 34513,9грн.;
№0008131701, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170грн.
З підстав незгоди з правомірністю винесених рішень, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд задовольнив позов частково. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0008121701, суд посилався на те, що встановлено факт отримання ОСОБА_1 у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 920370,60 грн., останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, а отже позивач зобов`язаний був сплатити 138055,59грн. податку на доходи фізичних осіб. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0008131701 суд вказав, що ОСОБА_1 в повній мірі виконано передбачений нормами податкового законодавства обов`язок щодо подачі декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, а отже податкове повідомлення-рішення за № 0008131701 від 02.12.2015 року, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170 грн. винесене відповідачем безпідставно.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 14.08.2014 ПАТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1, що виникла відповідно до кредитного договору від 28.07.2006 №11023884000, яка станом на 14.08.2014 складала 920370,60грн.
Таким чином, шляхом надсилання письмового повідомлення, кредитор повідомив позивача про прощення боргу за кредитним договором.
Судами зауважено, що підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень було виялення відповідачем факту неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 920370,60грн., отриманого від ПАТ "УкрСиббанк" внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в загальній сумі 920370,6грн. та відповідно несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 138055,59грн. За невиконання позивачем визначеного Законом обов`язку щодо своєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем накладено на даного платника податків штраф у розмірі 34 513,90грн. та 170грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з огляду на викладені обставини та наведені норми матеріального права, вбачається підтвердженим факт отримання позивачем доходу у розумінні підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
На підставі встановлених судами обставин, керуючись нормативним регулюванням, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій, оскільки судами не в повній мірі з`ясовано обставини справи.
Верховний Суд зауважує наступне. Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є вичерпним, до якого згідно з підпунктом "д" включається суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.