ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №826/16872/14
адміністративне провадження №К/9901/8959/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Вікна"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 (суддя Старова Н.Е., Файдюк В.В., Чаку Є.В.)
у справі № 826/16872/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Вікна"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Вікна" (далі - позивач, ТОВ "Вінсо-Вікна") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки відносно позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТМЦ СПЕЦТОРГ" за період з 01.05.2013 по 31.05.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 15.08.2013 № 624/22-01/33308473; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2013 № 0005552201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1 229 174 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2014, закрити провадження у справі.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на службову записку ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 № 2983/ДПІ/07-10/03, за якою надано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської операції ТОВ "ТМЦ-Спецторг", не врахував, що така записка в матеріалах справи відсутня. Посилання суду на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 є безпідставним, оскільки в межах розгляду даної справи зроблено висновки щодо інших податкових періодів. Порушення відповідачем порядку проведення перевірки унеможливило надання позивачем первинних документів, які зберігалися на підприємстві та мали бути досліджені. Також, позивач посилається на порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення. Крім того, про проведення вказаної перевірки позивач дізнався лише під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні. Податкова інформація, зазначена в акті перевірки повинна бути перевірена на підставі належних та допустимих доказів. Окрім того, позивач скористався своїм правом на застосування відносно нього податкового компромісу та у відповідності до вимог Закону України № 63-VIII від 25.12.2014 звернувся з відповідною заявою № 25 за місцем реєстрації до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та 04.03.2015 платіжним дорученням № 907 у повному обсязі сплатив узгоджене податкове зобов`язання у розмірі 5% від визначеного податковим повідомленням-рішенням.
Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує. Вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.08.2013 по 15.08.2013 посадовою особою відповідача на підставі направлення від 09.08.2013 № 438/2240, наказу від 07.08.2013 № 432, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Вінсо-Вікна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТМЦ-Спецторг" за період з 01.05.2013 по 31.05.2013, за результатами якої складено акт від 15.08.2013 № 624/2201/33308473 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 983 339 грн за травень 2013 року.
На підставі Акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № 0005552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 229 174 грн, в тому числі 983 339 грн - за основним платежем та 245 835 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з акту перевірки від 15.08.2013 № 624/2201/33308473 та заперечень на касаційну скаргу фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ТМЦ-Спецторг", які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, оскільки в рамках кримінального провадження, порушеного стосовно посадової особи контрагента позивача, останній надав пояснення, в яких заперечує причетність до діяльності вказаного товариства.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності висновків податкового органу щодо вчинення позивачем податкового правопорушення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.