ПОСТАНОВА
Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №806/1213/16
адміністративне провадження №К/9901/11683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Шуляк Л.А., суддів: Токаревої М.С., Нагірняка М.Ф.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 (у складі колегії суддів: головуючого судді - Мацького Є.М., суддів: Євпак В.В., Шидловського В.Б.) у справі № 806/1213/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
УСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (далі - МОУ) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 17.03.2015, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року №36;
- зобов`язати МОУ розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду третьої групи з 17.03.2015, внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975) та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі кратного прожитковому мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;
- зобов`язати МОУ подати звіт про виконання прийнятої на користь позивача постанови суду протягом п`ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
Позов обґрунтовував тим, що з 17.03.2015 йому встановлено інвалідність 3 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку №975 він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. На його звернення за отриманням вказаної допомоги, комісія з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби рішенням, оформленим протоколом № 36 від 20.05.2016, повернула подані ним документи на доопрацювання посилаючись на відсутність документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення МОУ, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016 (п. 47).
Зобов`язано МОУ розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі та порядку, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто неповноважним судом, оскільки згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Тому спір щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги належить розглядати місцевим загальним судом в порядку КАС України. Вказану справу розглянуто окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним.
Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій вирішивши спір по суті та встановивши право позивача на виплату одноразової грошової допомоги, втрутились в дискреційні повноваження МОУ.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач правом на подання заперечення на касаційну скаргу не скористався.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач має захворювання, пов`язане із виконанням обов`язків військової служби з 21.06.1983 по 14.05.1985 при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Дані обставини підтверджуються довідкою Чуднівсько-Любарського об`єднаного районного військового комісаріату від 06.07.2016 № 61 та довідкою з Центрального архіву МО від 04.04.2014.
30 березня 2015 року позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи з 17.03.2015 до 01.04.2020, внаслідок поранення (контузія) та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 206065.
Згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 12.03.2015 № 827 отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до акту судово-медичного обстеження від 13.02.2015 №309 ушкодження, які виявлені у позивача могли утворитись під час проходження військової служби в країнах, де велись бойові дії.
25 січня 2016 року позивач звернувся до військового комісаріату Чуднівського РВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності 3 групи, яке пов`язане з виконання обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії.
На свою заяву позивач отримав витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року № 36, відповідно до якого його документи повернуто на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з урахуванням того, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, тому позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975. При цьому суди вказали на те, що Порядком №975 не передбачено прийняття розпорядником бюджетних коштів такого рішення як повернення документів.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги) така допомога призначалась і виплачувалась у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;