ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №826/334/15
адміністративне провадження №К/9901/8362/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Приватного підприємства "Недержавна служба безпеки "Чорна акула""
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Епель О.В., судді - Аліменко В.О., Кобаль М.І.)
у справі №826/334/15
за позовом Приватного підприємства "Недержавна служба безпеки "Чорна акула""
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року Приватне підприємство "Недержавна служба безпеки "Чорна акула"" (далі - Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначило про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 (головуючий суддя - Кармазін О.А.) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.10.2014 №0036481702.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено недостатності залучених позивачем в порядку субпідряду охоронних ресурсів для забезпечення надання послуг замовникам в обсягах, які відповідч вважає такими, що забезпечувались за рахунок не оформлених офіційно працівників та за рахунок виплати неофіційної зарплати, що, відповідно, вказує на недоведеність обставин, на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування збільшення бази нарахування ПДФО.
Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Недержавна служба безпеки "Чорна акула" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0036481702, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 51.1 ст. 51, п. 110.1 ст. 110, п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1, 164.1.2 п. 164.1 та пп. 164.2.1, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України та ст.ст. 4, 6-9 Закону № 2464-ІV, а тому в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі рішення судове рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що контролюючим органом не надано належних доказів на підтвердження наявності у Підприємства трудових відносин без укладання відповідних трудових договорів, а також вказав, що з метою виконання умов договорів охорони, Підприємством у період з січня 2012 року по червень 2013 року та з липня 2013 року по грудень 2013 року було залучено сторонні охоронні фірми, які на субпідрядних умовах надавали послуги охорони по відповідним об`єктам на які не вистачало власного персоналу, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
24 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку позивача щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт від 19.09.2014 № 7060/1702/35510645 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з акта, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач у період з 01.01.2013 по 30.06.2014 виплачував своїм робітникам тіньову заробітну плату, яку не відображено в податковій звітності, не утримував та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0036481702, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 128 026, 18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 739, 81 грн.
Зазначене рішення відповідача було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у м. Києві та до ДФС України, однак, за результатами розгляду залишено без змін.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законів України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ( далі - Закон № 2464-ІV ) та "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" ( далі - Закон № 996-XIV ).
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу" - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються ( надаються ) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Відповідно до п. 18.1 ст. 18 ПК України податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Пунктом 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що податковий агент зобов`язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Зокрема, форма, порядок заповнення і подання податковими агентами такого податкового розрахунку за формою № 1 ДФ на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, що передбачає відображення не тільки доходів, які підлягають оподаткуванню, але й також доходів, які сплачуються податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб та и не оподатковуються таким податком при їх виплаті, зокрема, доходів фізичних осіб-підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеній системі обліку та звітності або фіксований податок.
У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування ( виплати, надання ); іноземні доходи - доходи ( прибуток ), отримані з джерел за межами України.