Постанова
Іменем України
11грудня 2019 року
м. Київ
справа № 153/1289/18
провадження № 51-2675 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі -Суд) у складі:
головуючого - Святської О.В.,
суддів: Вус С.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Костюка О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року у кримінальному провадженні №12018020370000124.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року кримінальне провадження №12018020370000124 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Не погодившись з ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року, обвинуваченим ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі скаржник порушує питання про скасування ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року та ухвали Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає, що судами не повно зʼясовано обставини, що мають значення для справи, обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав, його вину в судовому засіданні не доведено. Вважає, що при прийнятті рішень про закриття провадження суди не можуть керуватися ч. 1 ст. 284 КПК, яка відокремлена для органів досудового розслідування, а тому суд не мав повноважень застосовувати п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки норма цієї статті застосовуються за кримінально каране діяння, вчинене винною особою.
Від Могилів - Подільської місцевої прокуратури надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому прокурор просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти доводів касаційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до матеріалів касаційного провадження ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зазначивши, що суд першої інстанції не мав права та повноважень застосовувати п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки норма цієї статті застосовуються за діяння, вчинене особою, а тому незалежно від того, чи скасована кримінальна відповідальність за вказане діяння, мав повністю його виправдати.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року залишено без зміни.
В обґрунтування такого рішення судом зазначено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів" від 06 вересня 2018 року № 2531-VIII, яким було внесені зміни до однієї із ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК - розміру спричиненої шкоди, відповідно до якої встановлюється наявність чи відсутність складу злочину. Кримінальна відповідальность за діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, скасована, тому суд не може вирішувати питання, порушені в апеляційній скарзі. Твердження ОСОБА_1 про те, що суд не мав права керуватися п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК є помилковим, оскільки скасування кримінальної відповідальності звільняє особу від кримінальної відповідальності.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Відповідно до ст.17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.