1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


17 грудня 2019 року

м. Київ


справа № 209/758/19

провадження № 61-17046св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Одеська місцева прокуратура № 3,


розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року в складі судді Лобарчук О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макаров М. О.,


у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської місцевої прокуратури № 3 про бездіяльність по проведенню досудового слідства в розумні строки.


ОПИСОВА ЧАСТИНА


Короткий зміст позовних вимог


У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив суд поновити строк на оскарження бездіяльності Одеської місцевої прокуратури № 3, зобов`язати прокуратуру провести в розумні строки досудове слідство по кримінальному провадженню № 12017162500003216 за статтею 382 КК України, провести досудове слідство по невиконанню двох виконавчих проваджень.


Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій


Ухвалою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 березня 2019 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .


Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач фактично оскаржує діяльність прокурора в рамках кримінального провадження, тому його позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.


Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.


06 листопада 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.


Аргументи учасників справи


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.


Відзив на касаційну скаргу не надходив


Фактичні обставини справи, встановлені судами


Судом встановлено, що позивачем фактично оскаржується бездіяльність прокурора в рамках кримінального провадження № 12017162500003216 за статтею 382 КК України щодо невиконання судового рішення.


МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА


Позиція Верховного Суду


Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.


Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.


Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.


У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.


Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.


У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.


За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.


За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.


З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.


Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.


Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.


Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.


Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).


Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19).


................
Перейти до повного тексту