1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


17 грудня 2019 року

м. Київ


справа № 685/1663/17

провадження № 61-43331св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "Хмельницькобленерго",


розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року у складі судді Вознюк Р. В та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,


у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними та скасування наказів, стягнення коштів.


ОПИСОВА ЧАСТИНА


Короткий зміст позовних вимог


У листопаді 2017 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним вище позовом та збільшивши позовні вимоги, зазначав, що він працював на посаді інженера комп`ютерних систем Теофіпольського району електричних мереж ПАТ "Хмельницькобленерго" з 01 жовтня 2013 року. На підставі наказу № 313-к від 05 серпня 2014 року був відсторонений від виконання посадових обов`язків на період проведення кримінального провадження. Відсторонення від роботи суперечить вимогам статті 46 КЗпП України і за цей період ОСОБА_1 втратив у заробітній платі. Відповідно до наказу № 724-к від 17 жовтня 2017 року, а пізніше відповідно до наказу № 734-к від 23 жовтня 2017 року звільнений з роботи за прогул. Вважає звільнення незаконним, оскільки прогул не вчиняв.


Вказував, що він подав відповідачеві заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року. За станом здоров`я 18 вересня 2017 року звертався до лікаря, що підтверджується довідкою медичного закладу. Звільнений з роботи у період тимчасової непрацездатності.


Тому позивач просив поновити його на роботі на посаді інженера комп`ютерних систем Теофіпольського району електричних мереж ПАТ "Хмельницькобленерго", стягнути з відповідача середній заробіток за час його вимушеного прогулу по день поновлення на роботі і різницю у заробітку за час відсторонення від виконання посадових обов`язків за суміщення посад за період з 05 серпня 2014 року по день звільнення, визнати незаконними і скасувати накази № 313-к від 05 серпня 2014 року про відсторонення від виконання посадових обов`язків, № 734-к від 23 жовтня 2017 року про звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.


Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій


Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року, в позові відмовлено.


При ухваленні рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення його від роботи не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку для звернення до суду за захистом порушених трудових прав та відсутності підстав для скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі. Дисциплінарне стягнення накладено у межах визначеного законом строку. Поважності причини відсутності ОСОБА_1 на роботі 18 вересня 2017 року не встановлено.



Короткий зміст вимог касаційної скарги


У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд.


Рух справи в суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Красилівського районного суду Хмельницької області.


03 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.


Аргументи учасників справи


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не повно з`ясовано обставини справи, що підтверджені наявними в матеріалах справи доказами. Вказує, що суд безпідставно відмовив у допиті його дружини, оскільки вона є головним очевидцем подій.


Відзив на касаційну скаргу


У листопаді 2018 року АТ "Хмельницькобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 жовтня 2013 року працював на посаді інженера комп`ютерних систем Теофіпольського РЕМ ПАТ "Хмельницькобленерго" (тепер АТ "Хмельницькобленерго") (а. с. 3).


Відповідно до наказу ПАТ "Хмельницькобленерго" № 313-к від 05 серпня 2014 року позивач був відсторонений від виконання посадових обов`язків на період проведення відносно нього кримінального провадження за фактом вчинення злочину (а. с. 4, 53). З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений у день його видання.


Відомостей про закінчення відносно нього кримінального провадження позивач роботодавцю не надав.


18 вересня 2017 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом усього робочого часу.


У цей же день ним на адресу роботодавця рекомендованим поштовим відправленням надіслано заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року.


Зазначена заява була отримана відповідачем 19 вересня 2017 року.


Відпустка з 18 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року роботодавцем ОСОБА_1 не надавалась.


Після отримання згоди первинної профспілкової організації Теофіпольского РЕМ на звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу ПАТ "Хмельницькобленерго" від 17 жовтня 2017 року № 724-к позивач звільнений із займаної посади за прогул 18 вересня 2017 року без поважних причин (а. с. 44).


У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 з 09 жовтня 2017 року по 20 жовтня 2017 року на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Теофіпольської центральної районної лікарні, наказом № 732-к від 20 жовтня 2017 року наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовано. Питання про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності вирішено розглянути після виходу його на роботу (а. с. 45).


Згідно з наказом № 734-к від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 23 жовтня 2017 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул 18 вересня 2017 року без поважних причин (а. с. 46).


МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА


Позиція Верховного Суду


Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.


Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.


Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.


У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.


Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.


Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.


Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).


................
Перейти до повного тексту