Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 369/14361/17
провадження № 61-11224св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно подружжя.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень та зміни предмета позову, просила визнати житловий будинок загальною площею 295,1 кв. м, житловою площею 147,2 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільним майном подружжя та поділити зазначений будинок, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 його частину.
В обґрунтування позову зазначала, що з 03 березня 2012 року сторони перебували у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10 вересня 2012 року вони придбали земельні ділянки які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, право власності на які було оформлено на відповідача. Одразу після придбання земельних ділянок та їх очищення від будівельного сміття вони за спільні кошти розпочали будівництво на цих земельних ділянках будинку.
23 грудня 2014 року шлюб між ними було розірвано.
На час розірвання шлюбу будинок був фактично добудований, у ньому не було виконано внутрішні оздоблювальні роботи, не проведено комунікації та не введено його в експлуатацію. Проектно-кошторисна документація для будівництва будинку не замовлялася. Вартість будівельних матеріалів, використаних на будівництво будинку та на обладнання позивач не пам`ятає, а квитанції на придбання будівельних матеріалів зберігаються у відповідача.
Проведення оцінки майна є неможливим, оскільки відповідач на територію домоволодіння нікого не допускає.
Після розірвання шлюбу вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому, серед іншого, просила: визнати за нею право власності на 1/2 частини земельних ділянок площами 0,1800 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, вартості будівельно-монтажних робіт, експлуатації машин і механізмів при будівництві будинку. В подальшому нею було подано заяву про залишення без розгляду її позовної вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та вартості будівельно-монтажних робіт, експлуатації машин і механізмів при будівництві будинку, яку ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року задоволено. Відповідач, в свою чергу, подав зустрічний позов, у якому просив визнати земельні ділянки та недобудований будинок його особистою власністю.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року у задоволенні її позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. За ОСОБА_2 визнано право власності на земельні ділянки. У задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на незакінчений будівництвом будинок відмовлено.
Рішенням Апеляційного суд Київської області від 01 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови ОСОБА_1 у позові щодо визнання за нею права на 1/2 частину земельних ділянок та в цій частині її вимоги задоволено. В частині відмови ОСОБА_2 у визнанні за ним права власності на незакінчений будівництвом будинок рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У квітні 2018 року позивачу стало відомо, що відповідач на підставі декларації про готовність об`єкта до введення в експлуатацію, виданої 05 квітня 2016 року Департаментом ДАБІ в Київській області, рішення про присвоєння адреси від 25 травня 2016 року, винесеного виконавчим комітетом Білогородської сільської ради, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 30 червня 2016 року Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", оформив право власності на спірний будинок.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що спірний будинок не відноситься до спільного сумісного майна подружжя, оскільки набутий у власність відповідачем після розірвання шлюбу між сторонами.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій посилались, зокрема, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року у справі про поділ майна подружжя між цими ж сторонами, якими встановлено відсутність спірного будинку на час розгляду справи на земельних ділянках, придбаних у шлюбі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 369/14361/17, витребувано її з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
05 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга містить посилання на неналежне повідомлення апеляційним судом представника позивача про дату та час розгляду справи, чим його, як учасника процесу, було позбавлено права на справедливий суд.
Заявник стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на припущеннях, оскільки самим відповідачем не спростовується та обставина, що будівництво спірного будинку було розпочато сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі; ним не надано доказів того, що цей будинок не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Доводом касаційної скарги є також неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що спірний будинок збудовано на земельних ділянках, які є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, а тому відповідач не міг ввести його в експлуатацію без згоди позивача, як співвласника земельної ділянки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відзив на касаційну скаргу також містить посилання на відсутність належним чином підтверджених повноважень у ОСОБА_4 бути представником позивача, та, серед іншого, від її імені подавати касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що з 03 березня 2012 року по 23 грудня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, після розірвання якого спір між ними щодо поділу майна вже був предметом судового розгляду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за нею право власності на 1/2 частину автомобіля ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано особистим приватним майном ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1800 га кожна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, кадастрові номери відповідно 3222480401:01:004:0087 та 3222480401:01:004:0088. У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на будівельні матеріали, які увійшли в будівництво недобудованого житлового будинку на земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_1 відмовлено. Ухвалою суду від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів за її заявою залишено без розгляду.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2016 року, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельні ділянки та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання земельних ділянок його особистою приватною власністю скасовано, визнано вищезазначені земельні ділянки спільною сумісною власністю подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цих земельних ділянок. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На підставі рішення про присвоєння адреси серія та номер № 52/6 від 25 травня 2016 року, виданого виконавчим комітетом Білогородської сільської ради, декларації про готовність об`єкта до введення в експлуатацію, серія та номер КС 142160960263, виданої 05 квітня 2016 року Департаментом ДАБІ в Київській області, державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 23 червня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись в суд із цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що сторони одразу після придбання ними земельних ділянок розпочали будівництво спірного будинку, придбаваючи будівельні матеріали за спільні кошти, що дає їй право на Ѕ частину цього будинку.