Постанова
Іменем України
13 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 758/9598/18
провадження № 61-19690св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, на рішення Подільського районного суду міста Києва, у складі судді Гребенюка В. В., від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Сержанюка А. С., від 30 вересня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона починаючи з 1985 року і по час звернення до суду проживає та зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 оку помер батько сторін, після смерті якого лишилось спірне майно, свідоцтвом про право на спадщину та державними актами приватної власності на землю підтверджується право власності сторін по 1/2 частині вказаного спірного майна. Проте, позивач, на думку останньої, будучи зареєстрованою разом зі своїми дітьми у вказаному будинку, має право на повне володіння та розпорядження всім спірним майном, у зв`язку з тим, що нею несуться всі витрати по утриманню майна, крім того, відновлення будинку після пожеж у 1994 та 1998 роках в будинку проводила саме вона, в той час, як відповідач жодних витрат по його утриманню та відновленню не несла. За таких обставин, позивач вважає, що має право на набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та господарських будівель і земельну ділянку під ним за набувальною давністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки обставини справи свідчать та стороною позивача не заперечується про те, що остання була обізнана стосовно того, що власником 1/2 частини будинку є відповідач, а відтак, відсутні правові підстави вважати володіння позивачем часткою відповідача у праві власності на нерухомість добросовісним. Разом із цим, в ході судового розгляду позивачем не було доведено того, що відбулось добросовісне заволодінням чужим майном або безхазяйною річчю, оскільки доказів того, що спірне майно є чужим майном, або належить будь-якій іншій особі, яка позивачу невідома, не надано. Як і не надано доказів про належність позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, успадкований від батька сторонами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, правильно застосовано положення статті 344 ЦК України. Позивач не довела підстав, визначених вказаною статтею, для задоволення її позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 344 ЦК України. З огляду на фактичні обставини справи та відсутність будь-якої участі відповідача в утриманні свого майна, понесені позивачем витрати сил, часу та грошових коштів на відновлення зазначеного об`єкту нерухомого майна після пожеж, оплату комунальних послуг, відповідач є такою, що відмовилася від свого права власності, а тому позивач є добросовісним набувачем та у суду були усі наявні підстави для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю. Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційним судом не надано належної оцінки доводам та аргументам апеляційної скарги позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Судами правильно встановлено обставини справи та застосовано до правовідносин сторін спору норми матеріального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями належить позивачу та відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 04 листопада 1995 року Четвертою Київською державною нотаріальною конторою, за номером № 5-4809 (спадкова справа № 321) (а. с. 6).
Підтвердження реєстрації права власності на свою частку на житловий будинок надано тільки відповідачем, про що свідчить реєстраційне посвідчення № 028262 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, занесене до реєстрової книги № 223-52 за реєстровим № 37529 від 03 лютого 2009 року (а. с. 84).
На підтвердження права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, стороною позивача надано копію державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 150676 (акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 85-2-00289), виданого у грудні 1999 року Київською міською радою, згідно якого позивач є власником зазначеної земельної ділянки (а. с. 12, 13).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.