Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 607/8809/17-ц
провадження № 61-48044св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2018 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Гірського Б. О., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") про визнання порушених прав, як споживача фінансових послуг та зобов`язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 09 грудня 2015 року між нею та ПАТ "Фідобанк" укладений договір банківського вкладу, шляхом підписання заяви на розміщення банківського депозиту. На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". На момент запровадження тимчасової адміністрації у банку на її рахунку знаходились грошові кошти у гривні та валюті США на загальну суму 245 402,31 грн. Листом від 19 липня 2016 року їй повідомлено про відмову у виплаті гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами у банку у зв`язку із включенням її в перелік осіб пов`язаних із ПАТ "Фідобанк" станом на 01 травня 2015 року. Вважає, що вказаною відмовою порушено її права, як споживача фінансової послуги. Включення її до переліку осіб пов`язаних осіб із ПАТ "Фідобанк" є незаконним, оскільки вона не була і не є пов`язаною особою в розумінні підпунктів 1-6 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Посилаючись на викладене, позивач просила зобов`язати ПАТ "Фідобанк" надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про неї як особу, що має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Фідобанк".
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що трудові відносити ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_3 розірвані 20 серпня 2015 року. До цього моменту, останній був пов`язаною з банком особою, а позивач - асоційованою особою, відповідно. Рішення Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" прийнято 20 травня 2016 року. Отже, протягом року до дня прийняття цього рішення (20 серпня 2015 року), позивач була асоційованою собою, а тому у неї відсутнє право на відшкодування коштів, розміщених на вклад у банку в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач помилково вважає датою, з якої необхідно розпочинати обчислювати річний строк, про який іде мова у пункті 4 частині четвертій статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" із 20 травня 2016 року, адже позивач була асоційованою особою до 20 серпня 2015 року, до того моменту, доки ОСОБА_3 був пов`язаною з банком особою. Факт приналежності особи до категорії пов`язаних із банком та асоційованих осіб чітко визначений законом (статті 2, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а усі інші підзаконні нормативно-правові акти, як то Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315, прийняті на виконання самого закону і звужувати сферу його дії не можуть.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір щодо формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Вказану правову позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 367/253цс18.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що на час прийняття та оприлюднення рішень Великою Палатою Верховного Суду цивільний спір у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Фідобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду уже розглянуто та вирішено Тернопільським міськрайонним судом по суті, а право позивача на апеляційне оскарження ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року в справі № 819/51/17, втрачено у зв`язку із спливом встановлених законом (КАС України) строків на апеляційне оскарження, що у свою чергу, унеможливлює отримання позивачем судового захисту в порядку адміністративного судочинства. З метою забезпечення права позивача на судовий захист та справедливий судовий розгляд, справу про визнання порушеними прав, як споживача фінансових послуг, та зобов`язання вчинити дії, необхідно розглянути за правилами цивільного судочинства. На момент виникнення правовідносин за договорами банківського вкладу, ОСОБА_3 та асоційовані із ним особи, у тому числі і позивач, не були пов`язаними із банком особами та не могли бути включеними до відповідного переліку пов`язаних із банком осіб.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обставини встановлені судами
Судом встановлено, що 16 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Фідобанк" в особі Тернопільського відділення № 1 ПАТ "Фідобанк", укладений договір банківського вкладу, шляхом підписання сторонами заяви про розміщення банківського депозиту № 420793-840/2016 у розмірі 2 000,00 дол. США на строк до 16 серпня 2016 року з процентною ставкою 10 %.
На підставі постанови Національного банку України (далі - НБУ) від 20 травня 2016 року № 8 "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Відповідно до постанови НБУ від 18 липня 2016 року № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 липня 2016 року № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фідобанк", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора, окрім повноважень у частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_4 із 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.
На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VІ) виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 липня 2018 року № 1836 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" строком на два роки з 20 липня 2018 року до 19 липня 2020 року включно.
Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Фідобанк" Коваленку О. В. строком на два роки з 20 липня 2018 року до 19 липня 2020 року включно.
Згідно з листом від 19 липня 2016 року № 2-3-5-1/2462-ВА-05 ОСОБА_1 відмовлено у відшкодуванні коштів розміщених на вклад, оскільки вона є асоційованою особою, тобто родичем керівника банку.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.