Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 489/1685/15-ц
провадження № 61-33873св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчий комітет Миколаївської міської ради,
треті особи: Друга миколаївська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року у складі судді Губницького Д. Г. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Крамаренко І. В., Темнікової В. І., Бондаренко Т. З.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітніх онучок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (яка є правонаступником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 ), виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи: Друга миколаївська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, з позовом, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_4 на 1/2 частки житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 лютого 2012 року за № 192; від 14 грудня 2012 року за № 1299, від 23 березня 2013 року № 330 та визнати недійсними: договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованих на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 08 червня 2011 року, договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 09 червня 2011 року, договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 14 лютого 2013 року.
Також просила визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_9 по 1/6 частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 за кожною дитиною. Витребувати з чужого незаконного володіння по 1/6 частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, який за життя залишив заповіт на ім`я сина ОСОБА_4 та онуки ОСОБА_9, які на момент смерті спадкодавця проживали разом з ним. ОСОБА_9 фактично прийняла спадщину після смерті діда. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла. Разом з нею проживали та були зареєстровані у будинку на АДРЕСА_1 її малолітні доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_4 та в силу закону вважаються такими, що прийняли спадщину.
18 лютого 2011 року на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 на 1/2 частину будинку на АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті доньки ОСОБА_9 на іншу 1/2 частину вказаного будинку. Про наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_9 - двох неповнолітніх дітей він не повідомив. Таким чином, відповідач прийняв у спадок будинок на АДРЕСА_1 в цілому.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, посвідчене 18 лютого 2011 року за № 5-289 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори у частині оформлення такого права за ОСОБА_4 на 2/3 спадкового майна, що складалося з 1/2 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд та будівель на АДРЕСА_1 . У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є такими, що прийняли спадщину після смерті свої матері ОСОБА_9 та мали спадкувати в рівних частках за законом із ОСОБА_4, який також є спадкоємцем першої черги за законом, 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд на АДРЕСА_2, а тому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 посвідченого 18 лютого 2011 року за реєстровим № 5-289 в частині оформлення такого права одноособово за ОСОБА_4 є недійсним.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, до ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності за кожною на 1/6 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 51,80 кв. м, житловою площею 30,50 кв. м, зазначений на плані літ. "А"; огорожа 2,3,4,6,7; споруди за № 5,8,1 - згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 15 лютого 2011 року за № 29011567. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спадкове майно (1/3 частини) відчужене поза волею неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2, шляхом незаконного позбавлення права на спадкування за законом. Позивачі з часу відкриття спадщини набули речові права на успадковану частину житлового будинку - право володіння та право користування, і відповідно на захист цих прав. Однак витребувати частину спадкового майна, яка належить спадкоємцям без визначення реальної частки у домоволодінні на теперішній час є неможливим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У березні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами частково не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи у частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено. Заявник вважає, що до обсягу спадкового майна входить інша частина домоволодіння - житловий будинок під літ. "Ф-2", який тепер значиться за новою адресою: АДРЕСА_3 . На час смерті першого спадкодавця ОСОБА_3 будинок літ. "Ф-2" був незавершеним будівництвом, а тому не зданий в експлуатацію. Проте за неповнолітніми дітьми суд не визнав права на відповідну частку у цьому будинку. Заявник вважає, що будинок літ. "Ф-2" теж має бути предметом спадкування, оскільки був побудований у 1985 році, а в 2006 році за декілька місяців до смерті, ОСОБА_3 проводив інвентаризацію будівель та споруд на АДРЕСА_1, внаслідок якої було встановлено, що будинок літ. "Ф-2" є двоповерховим, готовністю 86 %. 10 травня 2011 року ОСОБА_4 одноособово отримав свідоцтво про право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1, що складається з двох житлових будинків: за літ. "А" та за літ. "Ф-2". Оскільки суди не застосували частину п`яту статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), то неповнолітніх спадкоємців позбавлено права на частку у будинку за літ. "Ф-2", який виділений за окремою адресою: АДРЕСА_3 . Суди безпідставно відмовили у визнанні незаконними та скасуванні рішень виконкому Миколаївської міської ради.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржується тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, який за життя склав заповіт на ім`я сина ОСОБА_4 та онуки - ОСОБА_9 у рівних частках. На час смерті спадкодавця син та онука зі своїми неповнолітніми дітьми були зареєстровані та проживали разом з ним, отже фактично прийняли спадщину.