Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 192/452/18
провадження № 61-9506св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Стрельникова О. О. від 26 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 10 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 28 лютого 2006 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 72 995,47 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 885,43 грн, проценти за користування кредитом - 62 058,06 грн, заборгованість по пені та комісії, у сумі 4 099,81 грн, а також нараховані відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф у сумі 500 грн (фіксована частина) і в сумі 3 452,17 грн (процентна складова).
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 28 лютого 2018 року в розмірі 72 995,47 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами 28 лютого 2006 року кредитного договору в розмірі 6 000 грн. Натомість з доданої до позову копії заяви встановлено, що відповідач звернулася до банку 03 жовтня 2006 року і просила надати їй кредитну картку зі встановленим лімітом 1 600 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками, яких дійшов суд першої інстанції та вказав, що будь-яких доказів того, що між сторонами укладався договір 28 лютого 2006 року, матеріали справи не містять. Посилаючись на положення частини першої статті 1050, 526, 527, 530 ЦК України, вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору підписавши заяву-анкету, оскільки банк не надав суду докази, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам. Посилаючись на положення статті 81 ЦПК України вказує, що обов`язок доказування лежить на сторонах, тоді як відповідач розмір заборгованості не оспорила, контрозрахунок не надала, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку не заперечувала. Посилаючись на положення статті 204 ЦК України, вказував на презумпцію правомірності договору, оскільки всі права, набуті сторонами за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Суди не надали належної правової оцінки доказам на підтвердження укладення кредитного договору та виконання його умов відповідачем та розрахунку заборгованості.
Посилаючись на Умови і правила, вказує, що відповідач 03 жовтня 2006 року підписала типову Анкету-заяву про приєднання, як клієнт, який раніше ідентифікований за зарплатним рахунком, що був відкритий 28 лютого 2006 року, тобто з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та нею як клієнтом в порядку вимог частини першої статті 634 ЦК України укладений кредитний договорі шляхом приєднання. Вказує, що суди не дослідили надані банком розрахунки заборгованості, з яких вбачається, що відповідач частково сплачувала борг, тобто визнавала його.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 жовтня 2006 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" та зазначила особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я по-батькові, серію та номер паспорту, адресу проживання, контактну інформація, інформацію про працевлаштування, підписи клієнта та працівника банку ( а.с. 11).
З анкети-заяви, встановлено, що ОСОБА_1 виявила бажання отримати кредитну картку: тип картки НОМЕР_1, валюта: гривня; тип кредитного ліміту: фінансовий; сума кредитного ліміту: 1 600 грн.
У березні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся з позовом до суду, в якому вказав, що між банком та ОСОБА_1 28 лютого 2006 року укладено договір № б/н, на підставі якого відповідач отримала кредит у сумі 6 000 грн.
Сума боргу, відповідно до розрахунку наданого банком, становила 72 995,47 грн, з яких: 2 885,45 грн - заборгованість за кредитом, 62 058,06 грн - заборгованість за процентами, 4 099,81 грн - заборгованість по пені та комісії, штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф у сумі 500 грн (фіксована частина) і в сумі 3 452,17 грн (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.