Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
5 серпня 2019 року
м. Ки
справа № 314/3095/15-ц
провадження № 61-11465св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року у складі судді Кіяшко В. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Альфа-Банк" про захист прав споживача.
Позовна заява мотивована тим, що між Закритим акціонерним товариством "Промінвестбанк" та ним було укладено кредитний договір від 19 вересня 2007 року № 47/3-133 к/о.
Стверджував, що кредитний договір є недійсним, оскільки істотна умова договору (порядок видачі та погашення кредиту) - не відповідає вимогам законодавства, грошові кошти не було надано та неможливо було надати, поточний рахунок за НОМЕР_1 йому для надання кредиту не було відкрито, договори на інші рахунки з ним не укладалися.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 19 вересня 2007 року № 47/3-133 к/о.
У вересні 2015 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що в 2012 році між ПАТ"Альфа-Банк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестеційний банк" (правонаступник ЗАТ "Промінвестбанк") було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит від 19 вересня 2007 року № 47/3-133 к/о, на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 15 000 доларів США.
Вказувало, що для забезпечення виконання умов договору між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Стверджувало, що банк свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит у встановленому розмірі, а ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання у зв`язку із чим станом на 31 серпня 2015 року його заборгованість за кредитом становить 94 757,82 грн.
Ураховуючи наведене ПАТ"Альфа-Банк" просило суд, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 94 757,82 грн.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ПАТ "Альфа-Банк" об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ПАТ "Альфа-Банк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд вважав доводи про введення в оману щодо права банку на проведення операцій з готівковою іноземною валютою необґрунтованими.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Альфа-Банк" мотивоване тим, що надані банком розрахунки не відповідають вимогам укладеного договору та закону, що встановлено висновком експерта від 28 грудня 2016 року № 314/3095/15-ц.
Районний суд вважав, що банком серед іншого має бути доведено й розмір заборгованості, вимогу про стягнення якої він заявив, відтак й відповідність проведених банком нарахувань за кредитом за кожним із видів таких нарахувань.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що вказані вимоги в повному обсязі виконані не були, оскільки надані банком до суду розрахунки не відповідають вимогам укладеного кредитного договору та закону, що було встановлено висновком експерта від 28 грудня 2016 року № 314/3095/15-й. Інших розрахунків заборгованості за кредитом, які б відповідали умовам договору та положенням закону, банком до суду подано не було.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Альфа-Банк" скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким зустрічний позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 47/3-133 к/о у розмірі 94 757,82 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним на підставі статті 215 ЦК України, оскільки письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 не заявлялись позовні вимоги про безгрошовість правочину, районний суд обґрунтовано не прийняв як доказ висновок судово-економічної експертизи від 28 грудня 2016 року №314/3095/15-ц про те, що експерту не надається можливості документально підтвердити операцію з видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за спірним договором та факт погашення кредиту позичальником.
Скасовуючи рішення районного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що факт отримання ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 15 000 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 20 вересня 2007 року, оригінал та копія якої є додатком до матеріалів справи.
При цьому апеляційний суд вказав, що згідно із частиною шостою статті 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу, відтак спростував висновки районного суду з посиланнями на висновок судово-економічної експертизи від 28 грудня 2016 року №314/3095/15-ц, оскільки останній не спростував поданого розрахунку заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судове рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд у рішенні не виклав мотиви, на підставі яких ним не взято до уваги висновок судово-економічної експертизи від 16 травня 2016 року № 169/170-16, що встановлює безгрошовість договору про надання споживчого кредиту від 19 вересня 2007 року № 47/3-133 к/о та встановлює відсутність санкціонованих бухгалтерських документів про видачу та отримання кредиту.
Вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2, яка не була належно повідомлена про час та місце розгляду справи.
Вважає, що судом не застосовано та не враховано положення частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та частини другої статті 640 ЦК України. При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання ним спірних коштів.
Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 березня 2018 року у справі № 212/1106/16-ц, провадження № 61-5035св18 та від 28 лютого 2018 року у справі № 725/6810/14-ц, провадження № 61-1469св18.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Промінвестбанк" було укладено кредитний договір № 47/3-133к/о (том 1 а. с. 10-14).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.1, 5.1.1 та 7.3 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу, з кінцевим строком повернення не пізніше 10 вересня 2022 року, у вигляді строкового кредиту у сумі 15 000 доларів. При цьому процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 12,9 річних.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 47/3-133к/о, 19 вересня 2007 року між ЗАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (том 1 а. с. 171).
17 грудня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ПАТ "Альфа-Банк" права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами (том 1 а. с. 180-191).
Згідно із вказаним договором відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит від 19 вересня 2007 року № 47/3-133 к/о, який був укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк".
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 28 грудня 2016 року № 169/170-16 експерту не надається можливості документально підтвердити операцію з видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за спірним договором та факт погашення кредиту позичальником. На підтвердження виконання умов кредитного договору № 47/3-133к/о, а саме надання кредитних коштів шляхом видачі готівки через касу, у сумі 15 000 доларів, суду надано ксерокопію та оригінал заяви на видачу готівки № 1 від 20 вересня 2007 року (том 2 а. с. 48-101).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.