Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 757/30447/15-ц
провадження № 61-17964 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа;
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р.,
Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2015 року Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
Позовна заява мотивована тим, що 13 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав відповідачеві кредит у розмірі 975 тис. грн, з кінцевим терміном повернення - 13 жовтня 2026 року, зі сплатою 14,5 процентів річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки
від 13 жовтня 2011 року, за умовами якого остання зобов`язалась відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов`язань ОСОБА_1 по договору про іпотечний кредит.
01 грудня 2011 року між ПАТ "Енергобанк" та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого
ПАТ "Енергобанк" передав Державній іпотечній установі всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором, договором поруки, укладеним з відповідачем.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання належним чином
не виконували, на вимоги кредитора не реагували, унаслідок чого виникла заборгованість за вищезазначеним договором, якастаном на 12 серпня
2015 року становить 962 276 грн, з яких: основна сума боргу - 899 229 грн
36 коп.; нараховані відсотки - 49 372 грн 79 коп.; пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 4 639 грн 77 коп.; інфляційні втрати - 9 034 грн 08 коп.
Посилаючись на викладене, Державна іпотечна установапросила суд стягнути
з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором про іпотечний кредитвід 13 жовтня 2011 року у розмірі 962 276 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року позов Державної іпотечної установи задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість у розмірі 962 276 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов Державної іпотечної установи, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконували, на вимоги кредитора не реагували, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону, а тому позов підлягає задоволенню
в солідарному порядку в межах заявлених позивачем вимог.
Короткий зміст судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року залишено без змін.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заочне рішення суду першої інстанції перевірялось в апеляційному та касаційному порядку за апеляційною та касаційною скаргою ОСОБА_1, доводи ОСОБА_5, що ОСОБА_1 було допущено прострочення виконання зобов`язань
з погашення кредиту 24 листопада 2014 року, а тому строк вимоги до поручителя сплив не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , поданій
у жовтні 2019 року до Верховного Суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 09 жовтня 2019 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що із заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 26 грудня 2016 року, яка міститься у матеріалах справи, вбачається, що ним вперше допущено прострочення виконання зобов`язань з погашення кредиту
24 листопада 2014 року. Вважає, що на час звернення до суду із цим позовом порука ОСОБА_2 припинилася, на що суди не звернули увагу. Також зазначено, що ОСОБА_1 не був повідомлений про укладення договору відступлення права вимоги за його кредитним договором на користь Державної іпотечної установи, системно здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором до 2015 року не на користь Державної іпотечної установи, а на користь ПАТ "Енергобанк", правомірно і добросовісно вважав належним кредитором за вказаним кредитним договором саме
ПАТ "Енергобанк", а не Державну іпотечну установу.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року Державна іпотечна установа подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та залишити без змін оскаржувані судові рішення, як такі, що ухвалені
з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди, встановивши всі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення їхнього позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 жовтня 2011 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав відповідачеві кредит
у розмірі 975 000 грн, з кінцевим терміном повернення - 13 жовтня 2026 року,
із сплатою 14,5 процентів річних ( том 1, а. с. 8-15).
На забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит між банком, ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір поруки від 13 жовтня
2011 року, за умовами якого остання зобов`язалась відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов`язань ОСОБА_1 по договору про іпотечний кредит (том 1, а. с. 16-18).
01 грудня 2011 року між ПАТ "Енергобанк" та позивачем Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги № 186/11, відповідно до згідно якого ПАТ "Енергобанк" передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором, договором поруки
(том 1, а. с. 19-22).
За розрахунком Державної іпотечної установистаном на 12 серпня 2015 року становить 962 276 грн, з яких: основна сума боргу - 899 229 грн 36 коп.; нараховані відсотки - 49 372 грн 79 коп.; пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 4 639 грн 77 коп.; інфляційні втрати - 9 034 грн 08 коп.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.