Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 234/18482/18
провадження № 61-17459св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - прокуратура Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 07 червня 2019 року у складі судді Костюкова Д. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Корчистої О. І., Папоян В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності прокурора в рамках кримінального провадження.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07 червня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ця справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства та повинна розглядатися за правилами КПК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 07 червня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому цей спір не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, незаконно закрив провадження у справі, перешкодивши йому в доступі до правосуддя.
Вважає, що мав право звернутися з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Встановивши, що провадження у справі було відкрито помилково, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтованого закрив провадження у справі.
Доводи заявника про те, що він мав право звернутися з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства, є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.