Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 337/1253/16-ц
провадження № 61-3622св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року у складі судді Мурашової Н. А. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 рокуу складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що 21 серпня 2007 року між нею та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк"), яке змінило назву на ПАТ "ВіЕйБі Банк", було укладено кредитний договір № КФ175-07/Н, за умовами якого вона мала отримати на споживчі потреби кредит в розмірі 23 000 доларів США під 13 % річних на строк до 20 серпня 2014 року. Кредит повинен був надаватися шляхом перерахування коштів у доларах США на поточний рахунок позичальника з подальшою видачою грошової суми через касу банку. Однак вказані умови кредитором не були виконані, оскільки поточний рахунок їй не відкривався, перерахування коштів та виплата готівки через касу банку не здійснювалася, у зв`язку з чим кредитний договір залишається безготівковим зобов`язанням, тобто є недійсним. Крім того, ПАТ "ВіЕйБі Банк" не виконало вимог Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки не надало їй інформації про особу кредитодавця, його правоздатність та дієздатність, про послугу, що є предметом договору, орієнтовну сукупну вартість кредиту, не попередило, що валютні ризики під час виконання зобов`язань несе споживач, внаслідок чого її було введено в оману. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір від 21 серпня 2007 року № КФ175-07/Н.
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог. Кредитний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов та мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Перед укладенням договору позивач отримала у письмовій формі всю інформацію про умови кредитування і про орієнтовну сукупну вартість кредиту. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 не висловлювала будь-яких заперечень щодо його умов. Доводи позивача про те, що вона не отримала кредитні кошти, спростовуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, зокрема розрахунком заборгованості, виписками з банківського рахунку, а також - рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 06 березня 2012 року, яким з позичальника та поручителя була стягнута кредитна заборгованість за оспорюваним правочином. Вподальшому сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору, за якими позичальнику надавалися кредитні канікули, змінювався графік погашення кредиту та процентна ставка, що свідчить про виконання банком свого основного обов`язку - видачу кредитних коштів та фактичного їх отримання ОСОБА_1 . Висновок судово-економічної експертизи від 28 березня 2017 року № 260/261-16, яким встановлена відсутність документального підтвердження надання банком та отримання позичальником кредитних коштів у сумі 23 000 доларів США, не можна вважати достовірним, повним і об`єктивним, оскільки через ліквідацію банку та закриття його філії в місті Запоріжжі частина первинних документів була втрачена. Крім того, вказаний висновок спростовується іншими доказами та встановленими обставинами справи.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судаминорм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили первинну бухгалтерську документацію, а тому дійшли передчасного висновку про отримання нею кредиту в розмірі 23 000 доларів США. Банк не надав експерту всіх необхідних документів, тобто належним чином не підтвердив виконання умов кредитного договору щодо надання позичальнику грошових коштів. Суди не дали належної оцінки висновку судово-економічної експертизи, у зв`язку з чим безпідставно не прийняли його до уваги. В силу принципу диспозитивності саме відповідач повинен був довести факт отримання нею кредиту в іноземній валюті. На момент укладання спірного кредитного договору в неї була відсутня інформація щодо сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. Умови кредитного договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків та погіршують становища споживача.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Хортицького районного суду міста Запоріжжя.
26 лютого 2018 року справа № 337/1253/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судами встановлено, що 21 серпня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", яке змінило назву на ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КФ175-07/Н, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит в розмірі 23 000 доларів США для придбання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на строк до 20 серпня 2014 року.
Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13 % річних. У випадку невиконання позичальником умов цього договору плата за користування кредитними коштами становить15 % річних.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається однією сумою в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 (в доларах США). Датою надання кредиту є дата зарахування банком кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Для облікових цілей банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_2, який є обов`язковим для обліку руху сум, які позичальник повинен повернути банку.
Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно до дати, встановленої у графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених у графіку. Погашення відповідної частини кредиту, сплата процентів та інших плат за його користування здійснюється відповідно до умов договору шляхом договірного списання банком коштів з поточного рахунка позичальника, відкритого в банку, щомісяця в дату, зазначену у графіку. Здійснюючи договірне списання коштів, банк оформлює відповідний меморіальний ордер.
25 листопада 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою змінено розмір процентної ставки з 13 до 16,5 % річних.
17 квітня 2009 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк"та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, якою змінено графік погашення кредитної заборгованості у зв`язку з наміром позичальника скористатися послугою "Кредитні канікули".
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 06 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2007 року № КФ175-07/Н, яка виникла станом на 01 грудня 2010 року, в загальному розмірі 18 674,43 доларів США, що еквівалентно 147 542,93 грн.
Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя від 11 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного судового рішення.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року № 213 період процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" продовжено до 19 березня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.
Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.