Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 350/1194/16-ц
провадження № 61-8231св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Небилівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області,
позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, яка була власником будинку по АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким житловий будинок, господарські споруди і все майно, яке буде належати їй, заповіла йому, ОСОБА_1 .
Оскільки на час відкриття спадщини він постійно проживав разом з матір`ю ОСОБА_4, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
Бажаючи отримати свідоцтво про право на спадщину, він звернувся за місцем відкриття спадщини до Рожнятівської державної нотаріальної контори, однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документа про право власності на спадкове майно. За таких обставин він не може у повній мірі володіти власністю, а тому змушений звертатися за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку з прибудовою і тамбуром площею 78,4 кв. м, вартістю 293 523,00 грн, житлового будинку з прибудовою площею 53,9 кв. м, вартістю 23 858,00 грн, літньої кухні з прибудовою площею 40,5 кв. м, вартістю 64 479,00 грн, стайні площею 18,8 кв. м, вартістю 18 426,00 грн, стодоли площею 15,9 кв. м, вартістю 6 908,00 грн; стайні площею 20,5 кв. м, вартістю 4 229,00 грн, стодоли площею 17,8 кв. м, вартістю 2 127,00 грн, сараю площею 3,9 кв. м, вартістю 179,00 грн, сараю площею 10,5 кв. м, вартістю 2 085,00 грн, гаража площею 31,3 кв. м, вартістю 42 585,00 грн, гаража площею 27,4 кв. м, вартістю 33 113,00 грн, комори площею 16,7 кв. м, вартістю 39 652,00 грн, гаража площею 29,1 кв. м, вартістю 2 380,00 грн; вбиральні площею 1,8 кв. м, вартістю 3 430,00 грн, криниці вартістю 2 380,00 грн, металевих воріт площею 7,0 кв. м, вартістю 3 577,00 грн; металевих воріт площею 7,0 кв. м, вартістю 3 557,00 грн, штахетних воріт площею 6,5 кв. м, вартістю 2 129,00 грн, огорожі з металопрофілю площею 20,7 кв. м, вартістю 11 696,00 грн, огорожі з металевої сітки площею 20,0 кв. м, вартістю 3 918,00 грн, огорожі з залізобетонної плити площею 45,2 кв. м, вартістю 8 144,00 грн та штахетної огорожі площею 9,8 кв. м, вартістю 2 557,00 грн, а всього 624 667,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, у жовтні 2016 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до записів книги відсутніх Небилівської сільської ради з 1986 року по 1996 рік, за ним зареєстровано житловий будинок загальною площею 80 кв. м, житловою площею 40 кв. м, 1920 року побудови (50 % зносу), який розташований на земельній ділянці, площею 0,03 га по АДРЕСА_1 . Даний запис у книзі відсутніх зроблено на підставі записів в погосподарських книгах №№ 4, 5 Небилівської сільської ради за 1964-1985 роки, особові рахунки №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7.
13 червня 2015 року комісія Небилівської сільської ради склала акт про те, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Вказував, що з метою оформлення права власності на цей будинок йому необхідно подати в реєстраційну службу документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій він розташований. За відсутності такого документа, а також враховуючи перешкоджання ОСОБА_1 проведенню технічної інвентаризації спірного будинку, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок літ. Б площею 53,9 кв. м, стайню літ Е., стодолу літ. Є., сарай літ. Ж, сарай літ. З по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами прийнято до спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_1 до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання права власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на будинковолодіння по АДРЕСА_1, інвентаризаційною вартістю 624 667,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року у складі судді Калиній Г. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, та складається із: житлового будинку з прибудовою і тамбуром площею 78,4 кв. м, 1/2 частини житлового будинку площею 53,9 кв. м, літньої кухні з прибудовою площею 40,5 кв. м, стайні площею 18,8 кв. м, стодоли площею 15,9 кв. м, 1/2 частини стайні площею 20,5 кв. м, 1/2 частини стодоли площею 17,8 кв. м, 1/2 частини сараю площею 3,9 кв. м, сараю площею 10,5 кв. м, гаража площею 31,3 кв. м, гаража площею 27,4 кв. м, комори площею 16,7 кв. м, гаража площею 29,1 кв. м, вбиральні площею 1,8 кв. м, криниці, металевих воріт площею 7,0 кв. м, металевих воріт площею 7,0 кв. м, штахетних воріт площею 6,5 кв. м, огорожі з металопрофілю площею 20,7 кв. м, огорожі з металевої сітки площею 20,0 кв. м, огорожі з залізобетонної плити площею 45,2 кв. м та штахетної огорожі площею 9,8 кв. м.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку, що у технічному паспорті значиться під літ. Б площею 53,9 кв. м, стайні під літ. Е, стодоли під літ. Є, сараю під літ. Ж, 1920 року побудови, які знаходяться по АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2018 року судові витрати, понесені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на правову допомогу, взаємозараховано.
Вимогу ОСОБА_2 про стягнення витрат на сплату судового збору задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 4 078,73 грн.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 і Небилівської сільської ради у солідарному порядку витрат, понесених на сплату судового збору, відмовлено.
Достягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 5 695,68 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на майно, яке входить до складу спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 . Вказане право підлягає захисту у судовому порядку, оскільки у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в установленому законом порядку. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки після вибуття останнього на постійне місце проживання до Естонії, інші члени колгоспного двору не порушували питання про визнання його таким, що втратив право на частку в майні двору, тому він має право на 1/2 частини житлового будинку, 1920 року побудови, що перебував у власності колгоспного двору, головою якого він був.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року і додаткове рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2018 року задоволено.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини житлового будинку площею 53,9 кв. м, гаража площею 31,3 кв. м, гаража площею 27,4 кв. м, комори площею 16,7 кв. м, гаража площею 29,1 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини житлового будинку, що у технічному паспорті значиться під літ. Б площею 53,9 кв. м, стайні під літ. Е, стодоли під літ. Є, сараю під літ. Ж, 1920 року побудови, які знаходяться по АДРЕСА_1, скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення.
Визнано за ОСОБА_2 у цілому право власності на житловий будинок, що у технічному паспорті значиться під літ. Б площею 53,9 кв. м, стайні під літ. Е, стодоли під літ. Є, сараю під літ. Ж, 1920 року побудови, які знаходяться по АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додаткове рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2018 року в частині розподілу судових витрат щодо ОСОБА_2 скасовано.
Стягнуто з Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 2 121,00 грн, з яких: 551,00 грн - за подання позовної заяви; 909,00 грн - за подання апеляційної скарги; 661,00 грн - за подання касаційної скарги і 1 500,00 грн - витрати за надання правової допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 5 993,00 грн, з яких: 3 985,00 грн - за подання апеляційної скарги, 2 008,00 грн - за подання касаційної скарги.
В іншій частині додаткове рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем у порушення вимог статті 60 ЦПК України 2004 року суду не ненадно належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 набула у власність будинок, 1920 року побудови, після вибуття ОСОБА_2 разом із родиною до іншої країни. Отже, висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 у зв`язку із його вибуттям у 1976 році на постійне місце проживання в іншу країну та втратою права на частку у майні колгоспного двору є безпідставним, оскільки після цього вибуття інші члени колгоспного двору не порушували питання про визнання його втратившим право на частку в майні двору.
Судом встановлено, що гараж площею 31,3 кв. м, гараж площею 27,4 кв. м, комора площею 16,7 кв. м, гараж площею 29,1 кв. м збудовані впритул до житлового будинку по АДРЕСА_1, 1920 року побудови, на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, без комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, без затвердженого проекту будівництва та без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а тому не відповідають державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку й реалізацію містобудівної документації, та порушують права ОСОБА_2 як власника на користування зазначеним будинком, отже відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на це майно.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частини будинку, 1920 року побудови, апеляційний суд не врахував, що згідно з записами погосподарських книг за 1967-1969, 1971-1973, 1974-1976, 1977-1979, 1980-1982 роки за господарствами ОСОБА_6 і ОСОБА_2 рахувалися по 1/2 частині цього будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся ОСОБА_6 .
Відповідно до записів погосподарської книги за 1983-1985 роки у власності колгоспного двору ОСОБА_2 знаходиться 1/2 частини житлового будинку 1920 року будівництва, при цьому співвласником будинку зазначено ОСОБА_3, тобто його матір, яка є дочкою ОСОБА_6 . Вказане свідчить про набуття його матір`ю ОСОБА_3 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 права власності на 1/2 частини будинку, 1920 року побудови. Апеляційний суд вказані обставини не врахував та помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що відповідно до статті 413 ЦПК України є підставою для залишення цього рішення суду в силі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.