Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 242/5299/16
провадження № 61-5377св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Борди Україна Медіа",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 березня 2017 року у складі судді Черкова В. Г. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Груіцької Л. О., Новосядлої В. М., Новосьолової Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВАБ БАНК", банк) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Борди України Медіа" (далі - ТОВ "БУМ") про визнання недійсним з моменту його вчинення правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "БУМ", щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ "БУМ" № НОМЕР_1 на банківський рахунок "для виплат" від 09 жовтня 2014 року в розмірі 149 995, 00 грн; визнати недійсним з моменту його вчинення договір банківського вкладу "НВУ" від 09 жовтня 2014 року № 853490/2014, укладений між ПАТ "ВАБ Банк" та ОСОБА_1, а також застосувати до зазначених правочинів наслідки недійсності правочинів, посилаючись на положення статей 203, 215, 232 ЦК України.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 07 жовтня 2014 року між ТОВ "БУМ" та ОСОБА_2 укладено договір поворотної фінансової допомоги (між підприємством та його працівником) про передачу у власність позичальника грошових коштів у розмірі 149 995, 00 грн. Поточний рахунок ТОВ "БУМ", з якого перераховано кошти на інший рахунок, відкритий на виконання договору банківського рахунку "для виплат", який укладено ОСОБА_1, обслуговувався у ПАТ "ВАБ Банк".
09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ВАБ Банк" укладено договір банківського вкладу "НВУ" № 853490/2014 з розміщення грошових коштів на депозитному рахунку в ПАТ "ВАБ Банк" та договір банківського вкладу на вимогу "для виплат" № НОМЕР_3.
03 жовтня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 631/БТ заборонено ПАТ "ВАБ Банк" як проблемному банку проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності зазначеною постановою, тобто до 03 жовтня 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Згідно з наданим актом від 19 березня 2015 року перевірки правочинів (далі - Акт) ПАТ "ВАБ Банк" разом із ОСОБА_2 та ТОВ "БУМ" здійснювали операції, в результаті яких збільшилася гарантована сума за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: 07 жовтня 2014 року між ТОВ "БУМ" та ОСОБА_2 укладено договір поворотної фінансової допомоги про передачу позикодавцем у власність позичальника коштів у розмірі 149 995, 00 грн. При цьому, 08 жовтня 2014 року з рахунку № НОМЕР_1, що належить ТОВ "БУМ" у ПАТ "ВАБ Банк", здійснений грошовий переказ коштів у розмірі 149 995, 00 грн на поточний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 . Після всіх зазначених дій, ця ж сума була зарахована на вкладний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 відповідно до умов договору банківського вкладу "НВУ" від 09 жовтня 2014 року № 853490/2014. На думку позивача, зазначені правочини вчинені внаслідок зловмисної домовленості сторін, а тому підлягають визнанню недійсними.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позов не визнали, вважали його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 20 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "ВАБ Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "БУМ" про визнання правочинів недійсними відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що до запровадження тимчасової адміністрації на підставі постанови Правління НБУ від 20 листопада 2014 року № 733 клієнти банку користувалися правами, наданими їм чинним законодавством, та були вільні в укладенні договорів та вчиненні правочинів з банком. Відповідно до постанови НБУ від 03 жовтня 2014 року банку заборонено вчиняти дії, які призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, у кого саме збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, та на яку суму відбулося збільшення. Суд зазначив, що згідно з наданими документами щодо руху коштів неможливо зробити висновок, що саме ОСОБА_2 розмістив грошові кошти у сумі 149 995, 00 грн на рахунок ОСОБА_1 . Позивачем лише доведено отримання ОСОБА_3 суми коштів за договором поворотної фінансової допомоги від 07 жовтня 2014 року. Крім того, з матеріалів справи не встановлено, що отримання ОСОБА_3 грошових коштів та операції із зарахування через касу цієї ж суми на депозитний рахунок ОСОБА_1 є одночасним. Залучення грошових коштів на вклад за угодою від 09 жовтня 2014 року № 853490/2014 здійснювалося платником ОСОБА_1 , а, відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ВАБ Банк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками щодо відсутності підстав для визнання правочинів недійсними. Додатково зазначив, що позивач не довів наявність підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також матеріали справи не містять доказів зловмисної домовленості сторін, на існуванні якої наполягає позивач як на підставі визнання правочинів недійсними.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПАТ "ВАБ Банк", не погодившись із судовими рішеннями, у листопаді 2018 року подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внаслідок зловмисної домовленості сторін з метою збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначає, що перерахування грошових коштів відбулося після ухвалення постанови Правління НБУ від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ ПАТ "ВАБ Банк", якою банк віднесено до категорії проблемних та встановлені обмеження щодо його діяльності, що суперечить пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Також зазначило, що договір поворотної фінансової допомоги від 07 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ "БУМ" та ОСОБА_2, є фактично неукладеним, оскільки підписаний однією особою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Правління НБУ від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ ПАТ "ВАБ Банк" віднесено до категорії проблемних та встановлені обмеження щодо його діяльності, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Відповідно до копії платіжного доручення від 08 жовтня 2014 року № 3708 ОСОБА_2 отримав від ТОВ "БУМ" 149 995, 00 грн згідно з договором поворотної фінансової допомоги від 07 жовтня 2014 року.
09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ВАБ Банк" укладено договір банківського вкладу "НВУ" № 853490/2014 щодо розміщення грошових коштів на депозитному рахунку в ПАТ "ВАБ Банк" та договір банківського вкладу на вимогу "для виплат" № НОМЕР_3.
Відповідно до квитанції від 09 жовтня 2014 року № 402673 особисто ОСОБА_1 залучено кошти у сумі 149 995, 00 грн на вклад відповідно до угоди від 09 жовтня 2014 року № 853490/2014.
Отже, судами встановлено, що ОСОБА_1 не вчинена операція, спрямована на збільшення гарантованої суми вкладу, а лише були внесені грошові кошти на виконання умов депозитного договору.
Відповідно до квитанції від 24 жовтня 2014 року № 1764014 відбулося дострокове повернення вкладу за угодою № 853490/2014 ОСОБА_1 у сумі 149 995, 00 грн.
На підставі постанови Правління НБУ від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення ПАТ "ВАБ Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення, згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21 листопада 2014 року до 20 лютого 2015 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.