Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 756/9820/15-ц
провадження № 61-14982св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Каса народної допомоги" (далі - ТОВ "Каса народної допомоги"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про захист прав споживача та визнання договорів недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона 08 липня 2013 року уклала з ТОВ "Каса народної допомоги" кредитний договір № 0807001/000-КФ1В/13, за умовами якого їй надано кредит у сумі 360 000 грн зі сплатою 30 % річних за користування кредитними коштами.
В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ "Каса народної допомоги" було укладено договір іпотеки від 08 липня 2013 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .
Зазначала, що при укладені кредитного договору були порушені її права, як споживача фінансових послуг, а саме ТОВ "Каса народної допомоги" скрила повну інформацію про кінцеву сукупну вартість кредиту для здійснення нею свідомого вибору схеми кредитування і не зазначила реальний відсоток по кредиту, чим ввела її в оману щодо реальної процентної ставки, сукупної вартості кредиту, абсолютного значення подорожчання кредиту, інших складових частин істотної умови і кінцевої суми кредиту. Крім того, встановила дискримінаційні (несправедливі) стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки із застосуванням формули зі змінними величинами, дискримінаційні (несправедливі) умови стосовно вживання коефіцієнта валютного ризику, поклавши всі валютні ризики на плечі позичальника.
Враховуючи вищевикладене просила суд: визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір від 08 липня 2013 року № 0807001/000-КФ1В/13, укладений між нею та ТОВ "Каса народної допомоги"; визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 08 липня 2013 року, укладений між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ "Каса народної допомоги"; скасувати запис з Державного реєстру прав про реєстрацію договору іпотеки від 08 липня 2013 року; скасувати запис з Державного реєстру прав про накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 6188.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 05 жовтня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір від 08 липня 2013 року № 0807001/000-КФ1В/13, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Каса народної допомоги".
Визнано недійсним договір іпотеки від 08 липня 2013 року, укладений між ТОВ "Каса народної допомоги" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. 08 липня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 6187.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постановою Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року заяву ТОВ "Каса народної допомоги" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 05 жовтня 2016 року задоволено частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 05 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 3 (підпункти 3.1-3.10) "валютний ризик" та підпункти 4.1 та 4.5 пункту 4 в частині, що стосується застосування коефіцієнту валютного ризику кредитного договору від 08 липня 2013 року № 0807001/000-КФ1В/13, укладеного між ТОВ "Каса народної допомоги" та ОСОБА_1
В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, враховуючи відсутність визначеного у кредитному договорі грошового еквіваленту отриманих у кредит грошових коштів у розмірі 360 000 грн в іноземній валюті, встановлення формул валютного ризику як для повернення кредиту, так і для сплати процентів за користування кредитом, ускладнило прочитання споживачем та визначення сукупної вартості кредиту. Оскільки доказів того, що споживачу до укладення кредитного договору була надана інша письмова інформація про сукупну вартість кредиту з відповідними прикладами розрахунків не надано, тому суд апеляційної інстанції, врахувавши положення частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", визнав недійсним пункт 3 (підпункти 3.1-3.10) "валютний ризик" та підпункти 4.1 та 4.5 пункту 4 в частині, що стосується застосування коефіцієнту валютного ризику кредитного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати частково, а саме в частині незадоволених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березні 2018 року справу призначено судді-доповідачеві Пророку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року № 760/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не дослідив у повному обсязі зміст кредитного договору, який не містить обов`язкових істотних умов, необхідних для його укладення, а тому він не відповідає вимогам законодавства України.
Зазначає, що з аналізу законодавства та умов кредитного договору вбачається, що в його змісті відсутні встановлені законодавством обовʼязкові істотні умови, які необхідні для його укладення, а саме відповідач під час укладення кредитного договору належно не здійснив детальний, достовірний та обʼєктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг; не зазначив вид і предмет кожної сукупної послуги з обґрунтуванням їх вартості; не визначив реальну процентну ставку; не визначив та не вказав про абсолютне значення подорожання кредиту в грошовому вигляді шляхом підсумування всіх платежів, здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; всупереч вимогам пункту 8 частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не визначив порядок припинення дії кредитного договору; в порушення положень пункту 6 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не встановив істотної умови договору про дострокове розірвання кредитного договору.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 липня 2013 року між ТОВ "Каса народної допомоги" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0807001/000-КФІВ/13, за умовами якого остання отримала кредитні кошти на споживчі цілі в розмірі 360 000 грн зі сплатою 30 % річних строком до 08 липня 2014 року.
Згідно видаткового касового ордеру від 08 липня 2013 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ "Каса народної допомоги" згідно кредитного договору № 0807001/000-КФ1В/13 готівкові кошти у сумі 360 000 грн.
В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ "Каса народної допомоги" було укладено договір іпотеки від 08 липня 2013 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .
Запис про іпотеку на підставі договору, укладеного 08 липня 2013 року між ТОВ "Каса народної допомоги" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 08 липня 2013 року, про що свідчать витяги з цих реєстрі.
08 липня 2015 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір доручення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., за змістом якого довірителі доручили повіреному, а повірений взяв на себе зобовʼязання вчинити від імені довірителя продаж квартири АДРЕСА_1 у разі несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 0807001/000-КФ1В/13 від 08 липня 2013 року та за умови письмового повідомлення ТОВ "Каса народної допомоги" довірителів та повіреного про невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилалась на те, що застосування коефіцієнта валютного ризику суперечить чинному законодавству, а отже умови кредитного договору є несправедливими в цілому, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обовʼязків на погіршення становища споживача. Вказувала, що їй не було надано повної та чіткої інформації щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, які вона мала сплачувати щомісячно. Самостійно порахувати розмір процентів вона не змогла.
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на час укладення договору) у договорі про надання споживчого кредиту, серед іншого, зазначається наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Згідно частини пʼятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення можу бути змінено або визнано недійсним.
Пунктом 1 частини шостої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні.
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.