Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 361/6838/17
провадження № 61-11731св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати, відшкодування збитків.
Позовна заява мотивована тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 листопада 2014 року вона є власником 49/100 частин нежитлової будівлі, що складається з приміщень №№ 3-10, 12, 15, 17-20, 24, 27, 29, 31-35 загальною площею 319,50 кв. м по АДРЕСА_1 .
Попереднім власником цього майна був її чоловік - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з 2014 року вона щороку укладала з ОСОБА_3 договори оренди нерухомого майна, а саме частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Зокрема, такий договір між сторонами було укладено 01 березня 2017 року зі строком дії 12 місяців.
Вказувала, що ОСОБА_3 у порушення умов вказаного договору використовував приміщення з порушеннями норм діючого законодавства, а саме: 07 червня 2017 року порушив Правила користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), вчинивши дії по втручанню у роботу приладу обліку електроенергії (встановив на прилад обліку високочастотний генератор), що встановлено актом про порушення від 07 червня 2017 року, складеного представниками публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі - ПАТ "Київобленерго"). На підставі цього акта було нараховано обсяг і вартість необлікованої електроенергії внаслідок порушення ПКЕЕН у розмірі 250 351,45 грн.
Після виявлення представниками ПАТ "Київобленерго" вказаного порушення ПКЕЕ, ОСОБА_3 у червні 2017 року без попередження звільнив орендоване приміщення, вивізши з нього усе належне йому обладнання, залишивши орендовані приміщення у неналежному стані. Вважала, що такі дії орендаря є підставою для розірвання укладеного з ним договору оренди і стягнення орендної плати за останні 5 місяців.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди нерухомого майна від 01 березня 2017 року № 12, укладений між нею (орендодавцем) і ОСОБА_5 (орендарем); стягнути з ОСОБА_3 орендну плату за вказаним договором у розмірі 45 000,00 грн та збитки у розмірі 250 351,45 грн, нараховані постачальником електричної енергії на підставі акта про порушення від 07 червня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року у складі судді Селезньової Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надала суду належних і достатніх доказів на підтвердження укладення сторонами договору оренди у письмовій формі. Також відсутні будь-які інші докази, які б у сукупності свідчили про наявність між сторонами договірних правовідносин. Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про розірвання договору оренди і стягнення заборгованості з орендної плати. Також немає підстав для відшкодування збитків, нарахованих постачальником електричної енергії на підставі акта про порушення від 07 червня 2017 року, оскільки відповідальним за необліковане споживання електричної енергії є споживач. Підстав для покладення цієї відповідальності на відповідача немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1
Розірвано договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 01 березня 2016 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 45 000,00 грн, збитки у розмірі 250 351,45 грн і судовий збір у розмірі 3 087,63 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 4 372,66 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження своїх вимог та існування між сторонами договірних правовідносин позивач надала суду фотокопію договору оренди від 01 березня 2017 року та оригінал договору оренди від 01 березня 2016 року.
Так, судом на підставі належних і достатніх доказів встановлено, що 01 березня 2016 року між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 та через 12 місяців, після закінчення строку його дії, ОСОБА_3 продовжував користуватися приміщенням, чого ОСОБА_1 не заперечувала, тому цей договір від 01 березня 2016 року вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Оскільки ОСОБА_3 порушено умови цього договору, зокрема пункт 3.2.3, згідно з яким орендар не може порушувати будь-які норми діючого законодавства або цивільні акти будь-яких державних органів, то наявні підстави для розірвання договору оренди від 01 березня 2016 року зі стягненням з відповідача на користь позивача орендної плати за користування приміщенням у розмірі 40 000,00 грн.
Крім того, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 01 березня 2016 року ОСОБА_3 був зобов`язаний дотримуватись вимог чинного законодавства України і не порушувати будь-які норми діючого законодавства, отже, порушивши взяті на себе зобов`язання, відповідач зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_1 завдані цим порушенням збитки у розмірі 250 351,45 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог і доводів апеляційної скарги, оскільки судом розірвано договір оренди нерухомого майна від 01 березня 2016 року № 8, у той час як позивачем пред`явлено вимогу про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01 березня 2017 року № 12. Крім того, висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження існування між сторонами договірних правовідносин позивач не надала, договір оренди нерухомого майна від 01 березня 2017 року № 12 він з ОСОБА_1 не укладав.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачем на підтвердження своїх вимог надані наступні докази:
- договір конкретного користування від 24 травня 2006 року, за умовами якого співвласники ОСОБА_6 і МП Фірма "Рада-К" в особі директора ОСОБА_4. розділили між собою нерухоме майно - будівлю по АДРЕСА_1 та частки співвласників склали: ОСОБА_6 - 51/100 частини, МП Фірма "Рада-К" - 49/100 частини. У конкретне користування ОСОБА_6 відійшли приміщення: №№ 3-11, 24-26, у користування МП Фірми Рада-К - приміщення №1, 2, 12-23, 27;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 листопада 2014 року, видане приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лазарєвою В. П., згідно з яким ОСОБА_1 прийняла у спадщину від чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 49/100 частин нежитлової будівлі, що складається з приміщень: №№ 3-10, 12, 15, 17-20, 24, 27, 29, 31-35 загальною площею 319,50 кв. м по АДРЕСА_1 ;
- акт про оренду приміщення від 26 лютого 2018 року, складений орендарями ОСОБА_7, ОСОБА_8, згідно з яким вказані особи підтвердили факт оренди приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і постійного перебування його і робітників у цьому приміщенні у період з 2014 року до червня 2017 року, вид діяльності, яким займався за вказаною адресою ОСОБА_3, - пекарня хлібобулочних виробів, власником приміщення є ОСОБА_1 ;
- копію акта про порушення від 07 червня 2017 року, складеного представниками ПАТ "Київобленерго", в якому зазначено, що він складений у присутності споживача (уповноваженої ним особи) ОСОБА_3 та перевіркою встановлено факт порушення споживачем ПКЕЕ, що призвело до зміни показів приладу обліку шляхом встановлення на нього високочастотного генератора, електроенергія споживається, але не обліковується і не оплачується. В акті є припис у графі від імені споживача: "в майбутньому такого не робитиму, не витримав конкуренцію, думав як зекономити, але помилився, прошу вибачення, підпис ( ОСОБА_3 ). Акт підписаний також членами комісії, що його склала, і в графі "з актом про порушення ознайомлений споживач або уповноважена ним особа" наявний підпис і слово " ОСОБА_3 ".
- повідомлення про оплату за липень 2017 року від ПАТ Київобленерго за актом про порушення від 07 червня 2017 року, в якому міститься розрахунки за електроенергію згідно з указаним актом про порушення у розмірі 250 351,45 грн.
Також ОСОБА_1 на підтвердження укладення з ОСОБА_3 договору оренди надано фотокопію договору оренди нерухомого майна від 01 березня 2017 року №12, предметом якого є частина нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 200 кв. м; фотокопію акта прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення відповідно до договору оренди від 01 березня 2017 року № 12, згідно з яким приміщення площею 200 кв. м підготовлене для передання в оренду, придатне для використання та задовольняє орендатора.
Відповідач оспорює факт укладення і підписання ним вказаного договору оренди нерухомого майна від 01 березня 2017 року №12 та акта прийому-передачі до цього договору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.