ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №638/18780/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17730/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (головуючий суддя Тацій Л.В., судді Григоров А.М., Подобайло З.Г.)
у справі №638/18780/16-а
за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1
про примусове видворення з України та затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - "ГУ ДМС в Харківській області") звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1, в якому просило примусово видворити з України громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 і затримати відповідача з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Звернути постанову до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 1 листопада 2016 року співробітниками Фрунзенського ГУ ДМС України у приміщенні Фрунзенського районного відділу в місті Харкові був виявлений відповідач. Відповідач прибув в Україну в 2011 році через пункт "Бориспіль" з метою навчання. Вступив до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна та отримав посвідку на тимчасове перебування в Україні серії НОМЕР_1 від 5 жовтня 2013 року. За невиконання учбового контракту був відрахований з указаного навчального закладу. З 18 липня 2016 року відповідач мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . До ГУ ДМС України в Харківській області з метою одержання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту відповідач не звертався.
За порушення правил перебування іноземних громадян на території України відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 203 КУпАП. Крім того, позивачем прийнято рішення від 3 листопада 2016 року про примусове повернення відповідача за межі України. Вказане рішення не було виконано відповідачем у строк, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2016 року позов задоволено. Примусово видворено з України громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримано з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Звернуто постанову суду до негайного виконання.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач добровільно не виконав рішення про примусове його повернення за межі України до країни походження у визначений термін, тобто до 13 листопада 2016 року. Отже, існували обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду про примусове видворення та перейде на нелегальне становище.
Харківський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 22 грудня 2016 року скасував постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2016 року в частині позовних вимог про затримання та поміщення громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, і ухвалив нову постанову в цій частині, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.
В іншій частині постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2016 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону та Служби безпеки України у цих правовідносинах мають право на звернення до суду з позовом лише щодо примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України, а адміністративний суд має повноваження стосовно розгляду такого позову і компетенцію щодо прийняття рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Ні положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України"), ні положеннями інших нормативно-правових актів України не надано цим суб`єктам владних повноважень права на звернення до адміністративного суду з позовом про затримання іноземця чи особи без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Також не надано правової можливості для суду самостійно поза межами забезпечення заходів, передбачених частиною другою статті 183-7 КАС України, задовольняти такі позовні вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ГУ ДМС в Харківській області просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, а постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2016 року залишити без змін.
Скаржник посилається на те, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що відповідно до статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальний мігрант, щодо якого прийняте рішення про примусове видворення, розміщується в пункті тимчасового перебування іноземців.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких вказав, що законодавством не встановлено право суб`єкта владних повноважень на звернення до суду з позовом про затримання іноземця чи особи без громадянства, а адміністративним судам, в свою чергу, не надано компетенції щодо вирішення таких питань.
Крім того, відповідач звернув увагу на те, що він не заперечував проти виїзду з України, робив все можливе, щоб покинути територію України для повернення в державу свого походження, заробляв гроші для придбання квитка та планував придбати його найближчим часом.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 1 листопада 2016 року співробітниками Фрунзенського ГУ ДМС України у приміщенні Фрунзенського районного відділу в місті Харкові виявлений відповідач, який знаходився на території України з порушенням вимог чинного законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Громадянин Королівства Марокко ОСОБА_1 прибув до України у 2011 році через пункт "Бориспіль" з метою навчання, паспортний документ серії НОМЕР_2 від 20 липня 2011 року, термін дії до 20 липня 2016 року. Вступив до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна й отримав посвідку на тимчасове перебування в Україні серії НОМЕР_1 від 5 жовтня 2013 року. За невиконання учбового контракту наказом №2301-З/385 від 8 липня 2016 року відповідач відрахований з вищевказаного навчального закладу. Термін дії посвідки на тимчасове проживання закінчився, після чого відповідач з країни не виїхав, та до компетентних органів для продовження терміну перебування не звертався.
З 18 липня 2016 року Громадянин Королівства Марокко ОСОБА_1 мешкає в Україні без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХК115689 від 1 листопада 2016 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 203 КУпАП і накладено штраф у сумі 510,00 гривень.
Громадянин Королівства Марокко ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку не перебував. В базах безпідставно виданих паспортів громадян України та посвідок на постійне проживання в Україні не значиться.
До ГУ ДМС України в Харківській області з метою одержання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту відповідач не звертався.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 3 листопада 2016 року стосовно відповідача прийнято рішення про примусове повернення громадянина Королівства Марокко ОСОБА_1 за межі України до країни походження. Останній повинен був покинути територію України у термін до 13 листопада 2016 року. Також йому була встановлена заборона на в`їзд строком на 3 роки. В той же час, у зазначений в рішенні термін громадянин Королівства Марокко ОСОБА_1 територію України не залишив. Зазначене рішення відповідач у встановленому законом порядку не оскаржував.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянств в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорам України.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами другою - чотирнадцятою цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України (частина п`ятнадцята статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
За приписами частини першої статті 21 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно визначення пункту 14 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Частиною першою статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Нормами статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Відповідно до частини першої статті 183-7 КАС України (в редакції, чинній станом на момент розгляду справи судом першої інстанції) позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.