ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №П/811/371/16
адміністративне провадження №К/9901/20241/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (судді Баранник Н.П., Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі № П/811/371/16 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Управління МВС України на Південній залізниці (далі - УМВС України на Південній залізниці) про скасування наказу в частині та стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до МВС України та УМВС України на Південній залізниці, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
1) зобов`язати скасувати наказ УМВС України на Південній залізниці від 14 березня 2016 року № 233 о/с у частині звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук Південної залізниці з 06 листопада 2015 року;
2) звільнити ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук Південної залізниці з 14 березня 2016 року на підставі пункту 64 "г" (за скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України;
3) стягнути з МВС України грошові кошти в сумі 145190,35 грн., в тому числі:
- заборгованість з грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по 14 березня 2016 року в сумі 23 300,34 грн;
- заборгованість з грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року в сумі 6 963,32 грн;
- вихідну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 5 624,22 грн;
- допомогу на оздоровлення в сумі 4 524,22 грн;
- середній заробіток, що виник у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 15 березня 2015 року по 30 листопада 2016 року в розмірі 24 310,03 грн;
- компенсацію витрат на проїзд до м. Кіровограда та у зворотному напрямку до м. Кременчука на користь ОСОБА_2 у розмірі 900,00 грн та на користь представника позивача Шелеська В. Д. такому ж розмірі;
- компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 28 472,62 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що наказом УМВС України на Південній залізниці від 14 березня 2016 року № 233 о/с його звільнено з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук Південної залізниці з 06 листопада 2015 року. Проте, позивач вважає дату його звільнення у зазначеному наказі неправильною, оскільки до 14 березня 2016 року він виконував свої обов`язки, в тому числі, в якості відповідального за передачу на зберігання справ, документів, майна Кременчуцького відділу МВС України на Південній залізниці. У зв`язку з цим, позивач просив суд зобов`язати відповідачів скасувати наказ про звільнення та вважати його звільненим з 14 березня 2016 року за тією ж підставою, а також стягнути на його користь грошові кошти в розмірі 145 190,35 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2016 року позов задовольнив частково.
Змінив в наказі УМВС України на Південній залізниці від 14 березня 2016 року № 233 о/с дату звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук Південної залізниці, з 06 листопада 2015 року на 14 березня 2016 року.
Стягнув з УМВС України на Південній залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість з грошового забезпечення з 01 жовтня 2015 року по 14 березня 2016 року включно в сумі 29 184,96 грн.
Стягнув з УМВС України на Південній залізниці на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу при звільненні за скороченням штатів в розмірі 48 181,14 грн.
Стягнув з УМВС України на Південній залізниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток, що виник у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 15 березня 2015 року по 15 листопада 2016 року в розмірі 24 310,03 грн.
Стягнув з УМВС України на Південній залізниці на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 1 000,00 грн.
Стягнув з УМВС України на Південній залізниці на користь ОСОБА_2 витрати на проїзд до м. Кіровограда та у зворотному напрямку у розмірі 242,08 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що фактично позивач проходив службу в УМВС України на Південній залізниці до 14 березня 2016 року, тому мав бути звільнений саме з цієї дати, а не з 06 листопада 2015 року. У зв`язку з тим, що належні розрахунки за вказаний період з позивачем проведені не були, суд дійшов висновку про стягнення на користь останнього грошового забезпечення з 01 жовтня 2015 року по 14 березня 2016 року включно, вихідної допомоги при звільненні за скороченням штатів, середній заробіток, що виник у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 15 березня 2015 року по 15 листопада 2016 року, моральну шкоду та витрати на проїзд у судові засідання.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 березня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково. Стягнув з УМВС України на Південній залізниці на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2015року по 05 листопада 2016 року в сумі 6 216,90 грн, з урахуванням сплати відповідних податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Приймаючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що з 07 листопада 2015 року органи МВС було ліквідовано та скорочено всі штати та посади, а позивача не прийнято на службу в органи поліції, то відповідачем обґрунтовано прийнято наказ про звільнення ОСОБА_2 у запас Збройних Сил України саме з 06 листопада 2015 року за пунктом 64 "г" (за скороченням штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, відповідно до пунктів 10, 11 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Відтак, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного позивачем наказу в частині дати звільнення. Звідси, відсутні й підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідачів виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу (вимушеного прогулу у даному випадку не було, позивач не ставив вимог щодо поновлення його на службі в органах МВС) та грошове забезпечення за період з 06 листопада 2015 року по 14 березня 2016 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності встановленого судом факту протиправних дій з боку відповідачів при звільненні позивача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку, що виник в зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, компенсації витрат на проїзд.
Разом з тим, апеляційний суд частково задовольнив вимоги позивача про стягнення на його користь грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року в сумі 6 963,32 грн, оскільки як слідує з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем, за вказаний період позивачу не виплачувалося грошове забезпечення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року.
Аргументи скаржника полягають у тому, що позивач ОСОБА_2 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ 14 березня 2016 року. В той же день йому був вручений наказ про звільнення і видана трудова книжка. Проте, зазначення в спірному наказі дати звільнення " 06 листопада 2015 року" є неправомірним, оскільки позивач у період з 06 листопада 2015 року по день звільнення продовжував проходити службу в УМВС України на Південній залізниці, виконуючи свої посадові обов`язки. Таким чином, позивач підлягав звільненню саме з 14 березня 2016 року з виплатою всіх належних йому грошових сум, чого не було зроблено відповідачем.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції з`ясував усі фактичні обставини даної справи, надав правильну оцінку діям відповідача та прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції.
Скаржник вважає, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права, не взяв до уваги пояснення та доводи сторони позивача, у зв`язку з чим прийняв неправильне по суті рішення у даній справі.
Позиція інших учасників справи
МВС України подало до суду відзив на заяву ОСОБА_2 про зміну вимог касаційної скарги, в якій відповідач зазначає, що уточнена касаційна скарга позивача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню. Просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 18 квітня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною вище касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2, передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 532/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
05 серпня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про зміну вимог касаційної скарги, в якій він зазначає про відмову від вимог до МВС України щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні за скороченням штатів в сумі 51 095,60 грн.
Водночас, розглянувши вказану заяву ОСОБА_2, колегія суддів установила, що фактично позивач відмовляється від частини позовних вимог до МВС України, що в силу положень статті 341 КАС України не передбачено на стадії касаційного розгляду справи.
З огляду на це, заява ОСОБА_2 про зміну вимог касаційної скарги не може братися судом до уваги, а касаційна скарга ОСОБА_1, подана в інтересах ОСОБА_2, підлягає розгляду Верховним Судом, виходячи з позовних вимог, які були вирішені судами першої та апеляційної інстанцій.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
У період з 18 липня 2011 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в УМВС України на Південній залізниці на посаді першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на ст. Кременчук УМВС України на Південній залізниці.
В зв`язку з ліквідацією органів МВС України на залізниці 27.07.2015 року позивачем було подано рапорт про згоду на перехід на посаду слідчого Кременчуцького відділу Головного Управління МВС України в Полтавській області (а.с.103-105).
На підставі рапорту ОСОБА_2 від 27 липня 2015 року та листа УМВС України в Полтавській області від 28 вересня 2015 року № 1/3-3293, наказом відповідача від 30 вересня 2015 року № 200 о/с підполковника міліції Шелеська Р .В., першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Кременчук з 01 жовтня 2015 року відряджено до УМВС України в Полтавській області.
19 жовтня 2015 року наказом Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області № 304 створено комісію для прийому речових доказів, які рахуються за СВ ЛВ на ст. Кременчук УМВС України на Південній залізниці, до Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області. Контроль за виконанням даного наказу покладено на ОСОБА_2
06 листопада 2015 року ОСОБА_2 прибув до УМВС України на Південній залізниці для отримання приписів на відрядження.
У грудні 2015 року з ГУНП в Полтавській області до ГУНП в Харківській області надійшла особова справа ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що його не було призначено на службу до УМВСУ в Полтавській області. З огляду на те, що наказом УМВС України на Південній залізниці від 30 вересня 2015 року № 200 о/с підполковник міліції ОСОБА_2 був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Полтавській області, його особова справа повторно була направлена до ГУНП в Полтавській області за вих. № 7/103 дек від 25 грудня 2015 року.
15 січня 2016 року особову справу позивача було повернуто з ГУНП в Полтавській області до Ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці у зв`язку з тим, що станом на 11 січня 2016 року ОСОБА_2 не прибув для подальшого проходження служби до ГУНП в Полтавській області.
По факту неприбуття ОСОБА_2 для подальшого проходження служби в УМВС України в Полтавській області Ліквідаційною комісією УМВС України на Південній залізниці проведено службову перевірку, за результатом якої складено висновок від 14 березня 2016 року.
За вказаним висновком комісія вирішила скасувати наказ УМВС України на Південній залізниці від 30 вересня 2015 року № 200 о/с і звільнити підполковника міліції ОСОБА_2 . з органів внутрішніх справ України за скороченням штатів.
Наказом УМВС України на Південній залізниці від 14 березня 2016 року № 233 о/с:
- скасовано наказ УМВС України на Південній залізниці від 30 вересня 2015 року № 200 о/с у частині відрядження ОСОБА_2 до УМВС України в Полтавській області;
- згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України підполковника міліції ОСОБА_2, першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на ст. Кременчук звільнено в запас Збройних Сил України з 06 листопада 2015 року за пунктом 64 "г" (за скороченням штатів) зазначеного Положення.
14 березня 2016 року позивач отримав трудову книжку.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їхні права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.
Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 "Г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
З 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію" та набрав чинності Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ).