ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №2а-1670/7454/12
адміністративне провадження №К/9901/5027/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року (суддя Молодецький Р.І.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року (судді: Кононенко З.О. (головуючий), Бондар В.О., Калитка О.М.)
у справі № 2а-1670/7454/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року № 0000211555/228.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, оскільки господарські операції позивача з контрагентами у періоді, що перевірявся, мали реальний характер та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Укладені позивачем договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання. Зазначав, що чинним законодавством не визначено обов`язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб`єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. Зауважував, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що збиткова господарська діяльність, не є господарською, а тим більше, на етапі формування виробничих потужностей підприємства та інфраструктури Єристівського гірничо-збагачувального комбінату. У періоді, що перевірявся, відповідно до програми розвитку Товариство займалося створенням виробничих потужностей, допоміжних об`єктів інфраструктури та одночасно здійснював промислову розробку Єристівського родовища для подальшого видобутку залізної руди.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, позов задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами; судами встановлено на підставі матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи, намір Товариства отримати економічний ефект від здійснення господарських операцій, оскільки забезпечення отримання ними доходу в межах статутної господарської діяльності пов`язане з необхідністю здійснення таких операцій. Крім того судами враховано обставини, встановлені у справі № 2а-1670/6143/12, що мають преюдиційне значення у цій справі.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства. Зокрема скаржник зазначив, що позивач укладав угоди на придбання основних фондів, товарів, робіт, послуг, завідомо не використовуючи їх для отримання прибутків, а для ведення позиційно збиткової діяльності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2015 року відкрито касаційне провадження.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
17 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 17 жовтня до 23 жовтня 2012 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року, яке виникло за рахунок від`ємного значення податку на додану вартість, задекларованого в липні 2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 30 жовтня 2012 року № 4480/15-507/35713283, в якому зафіксовано порушення Товариством вимог пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого:
- завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації) за серпень 2012 року на 16 172 425 грн;
- завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 23.1 декларації) за серпень 2012 року на 12 872 487 грн;
- завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2012 року на 82 020 696 грн.
Позивач не погодився з висновками акта перевірки та подав до контролюючого органу заперечення, які відповідач залишив без задоволення.
15 листопада 2012 року на підставі акта перевірки Кременчуцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000211555/228, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 98 193 121 грн.
Свої дії щодо прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що у Товариства відсутні підстави для формування від`ємного значення у сумі 98 193 121 грн, яке складається з від`ємного значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації) за серпень 2012 року - 16 172 425 грн та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2012 року - 82 020 696 грн, оскільки господарська діяльність позивача за результатами 2012 року мала характер збитковості.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України/.
Відповідно до пункту 200.4 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із матеріалів справи вбачається, що Товариство подало до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року (вх. від 18.09.2012 № 9056555917) та уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. від 10.10.2012 №9061701154 та вх. від 12.10.2012 №9062471244) з додатками, відповідно до яких позивачем задекларовано:
- від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 16 172 425 грн;
- сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме липень 2012 року, складає 12 872 487 грн;
- сума залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), складає 82 020 696 грн (від`ємне значення задекларовано позивачем у липні 2012 року).