ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №804/1425/13-а
адміністративне провадження №К/9901/9278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Коршун А.О., судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)
у справі №804/1425/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро"
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" (далі- Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що під час перевірки надало контролюючому органу усі документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її фактичне здійснення, тобто відповідають усім ознакам первинних документів, підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ "Так-Ю", ТОВ "Матадор", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд плюс"" угод та використання придбаного товару та наданих послуг у господарській діяльності Товариства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано документів на підтвердження фактичного здійснення придбання товарів у ТОВ "Так-Ю", ТОВ "Матадор", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд плюс"", не врахувавши при цьому долучені представником позивача до матеріалів справи документи на підтвердження реальності виконання укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами угод, з огляду на те, що останні не досліджувалися контролюючим органом в ході перевірки.
Позивач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.
Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002202305 та №0002212305 від 27.12.2012.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи, надані позивачем, первинні документи в повній мірі підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ "Так-Ю", ТОВ "Матадор", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд плюс"" угод, а тому позивач мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту та віднесення втрат по цим господарським операціям до складу валових витрат Товариства.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про наявні недоліки, у наданих позивачем первинних документів, посилається на акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТАК-Ю". Крім того, контролюючий орган зазначає, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тощо. Крім того, контролюючий орган у своїй касаційній скарзі посилається на лист підписаний директором ТОВ "Матадор" І.М. Грувманом, в якому зазначено про те, що у період з січня по вересень 2012 року ТОВ "Матадор" взаємовідносин з позивачем не мало.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 31.08.2012 по 25.10.2012 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Грінко-Дніпро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.
За результатами перевірки складено акт №3111/221/35112687 від 01.12.2012 (далі- Акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138, ст. 144, ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.4 ст. 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого Товариством було занижено податок на прибуток протягом перевіряємого періоду на загальну суму 726 557 грн, в тому числі: за ІІІ квартал 2011 року на суму 75 400 грн, IV квартал 2011 року на суму 97 711 грн, за І квартал 2012 року на суму 361 390 грн, за ІІ квартал 2012 року на суму 192 056 грн; та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування всього в сумі 1 057 250 грн, в тому числі за І півріччя 2012 року на суму 1 057 250 грн;
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено суму від`ємного значення по ПДВ усього на 185 158 грн, та занижено ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 653 449 грн, в тому числі за серпень 2011 року в сумі 34 435 грн, за вересень 2011 року в сумі 12 500 грн, за жовтень 2011 року в сумі 84 967 грн, за лютий 2012 року в сумі 191 667 грн, за березень 2012 року в сумі 90 368 грн, за травень 2012 року в сумі 127 816 грн, за червень 2012 року в сумі 111 696 грн.
На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення- рішення від 27.12.2012:
- №0002202305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 769 008, 5 грн;
- №0002212305, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2012 року на 1 957 250 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Так-Ю", ТОВ "Матадор", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд плюс"" не спричинили настання реальних правових наслідків.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.