ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №826/17680/14
адміністративне провадження №К/9901/7226/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві Міністерства доходів і зборів України
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року (головуючий суддя - Кузьменко В.А.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністартивного суду від 05 березня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)
у справі №826/17680/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Ессет Менеджмент"
до Головного управління Міндоходів у м. Києві Міністерства доходів і зборів України
про визнання консультації недійсною, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Ессет Менеджмент" (далі - Товарситво) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Міндоходів у м. Києві Міністерства доходів і зборів України (далі - ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання консультації недійсною, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що контролюючий орган в оскаржуваній податковій консультації № 8722/10/26-15-11-01-08 від 11.09.2014 роз`яснив, що відповідно до пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України до складу доходів інститутів спільного інвестування також включаються проценти нараховані за активами таких інститутів спільного інвестування, однак зазначене не відповідає положенням чинного податкового законодавства.
Постановою Окружного адміністартивного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, адміністартивний позов задоволено:
- визнано недійсною податкову консультацію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, викладену у листі від 11 вересня 2014 року №8722/10/26-15-11-01-08 "Про надання роз`яснення";
- зобов`язано Головне управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Міленіум Ессет Менеджмент" нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду;
- присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум Ессет Менеджмент" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не доведено правомірності та обґрунтованості наданої податкової консультації.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністартивного позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
23 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 15 серпня 2014 року Товариство звернулось до Державної фіскальної служби України із запитом №141/2014 про надання письмової податкової консультації, в якому просило надати роз`яснення з наступного питання: чи стосуються зміни, внесені до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, доходів інститутів спільного інвестування, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за активами таких інститутів.
За результатами розгляду запиту позивача ГУ Міндоходів у м. Києві Міністерства доходів і зборів України листом від 11 вересня 2014 року №8722/10/26-15-11-01-08 "Про надання роз`яснення" повідомило, що починаючи з 03 серпня 2014 року до інших доходів враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та визначаються відповідно до пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України доходи, отримані інститутами спільного інвестування та фондами операцій з нерухомістю у вигляді процентів, нарахованих за активами інститутів спільного інвестування та активами фондів операцій з нерухомістю.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Податковий кодекс України (даді - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно із п. 52.1, 52.2, 52.4, 52.5 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Консультації надаються контролюючими органами.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Пунктами 53.1, 53.3 статті 53 встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
У відповідності до вимог пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.