ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №802/848/17-а
адміністративне провадження №К/9901/33911/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у складі колегії суддів: Кузьмишина В. М., Боровицького О. А., Сушка О. О. у справі № 802/848/17-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0549, Командування Повітряних сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовам до Військової частини А 0549, Командування Повітряних сил Збройних Сил України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Повітряних сил Збройних сил України від 28.04.2017 № 8-дс про звільнення позивачки із займаної посади у зв`язку із скороченням штату, пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу";
- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України;
- стягнути з військової частини А0549 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.06.2017 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Командувача Повітряних сил Збройних сил України від 28.04.2017 року № 8-дс в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу;
- зобов`язано відповідача з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, запропонувати позивачу іншу роботу в оперативному управлінні штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України;
- стягнуто з військової частини А 0549 на користь ОСОБА_1 13 956,48 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти вимог відмовлено.
2.1. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України (військова частина А 0201).
3.2. Наказом Командувача Повітряних сил Збройних сил України (по особовому складу) від 28.04.2017 року № 8-дс у зв`язку з організаційно-штатними заходами, що проводяться відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.03.2017 № Д-322/1/1-дск, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", позивачку звільнено з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України.
3.3. Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що відповідачем порушено процедуру її вивільнення.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вказав на те, що при попередженні ОСОБА_1 відповідачем не були запропоновані вакантні посади в Командуванні Повітряних сил Збройних сил України, що призвело до порушення прав позивача та незаконного звільнення.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановив, що з огляду на освіту та кваліфікацію позивачки, а також вимоги до посад державної служби, які були введені в штатний розпис, у відповідача були відсутні вакантні посади, які згідно із вимогами до них та повноваженнями могли б бути запропоновані позивачці.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачкою подано касаційну скаргу, в якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
5.1. Доводи касаційної скарги позивачки мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції необгрунтовано зроблено висновок про відсутність у введеному штатному розписі посад, які могли бути їй запропоновані.Також позивачка не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо врахування рівня її освіти та кваліфікації під час прийняття оскаржуваного рішення.
6. Військовою частиною А 0549 подано заперечення, в яких відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
9. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
10. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
11. Водночас, положення Закону № 889-VIII передбачають можливість поширення на відносини проходження державної служби трудового законодавства. Оскільки норми спеціального закону не регулюють питання вивільнення державних службовців, то до спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
12. Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
13. Разом з тим, статтею 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
14. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.