ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №826/15103/18
адміністративне провадження №К/9901/28805/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Аверкової В.В., Бояринцевої М.А., Шевченко Н.М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., Парінова А.Б. у справі № 826/15103/18 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Мукачівського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправною та скасування постанови в частині та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1) та Мукачівського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - відповдіч-2), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати частину 4 пункту 5 "Зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №465", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №511 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №465" щодо виключення в пункті 6 абзацу п`ятого та шостого з постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №465 та частину 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №465, затвердженої постановою КМУ від 20 червня 2018 року №511 "Про внесення змін до постанови КМУ від 17 вересня 2014 року №465";
- зобов`язати Мукачівський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги прийняти та виплатити надані позивачем послуги згідно з дорученнями, визначеними відповіддю №411 від 17 серпня 2018 року.
2. 04 червня 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва на часткове задоволення позову зобов`язано Мукачівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги прийняти та оплатити надані ОСОБА_1 послуги згідно доручень, визначених відповіддю №411 від 17 серпня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
2.1. 19 вересня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року залишено без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Листом від 04 липня 2018 року, який надійшов 25 липня 2018 року до відповідача-2, позивачем надано акти надання безоплатної вторинної правової допомоги у призначених позивачу у цивільних та адміністративних справах за дорученням від 07 серпня 2017 року №347, від 25 вересня 2017 року №419, від 18 вересня 2017 року №408, від 27 вересня 2017 року №426, від 11 вересня 2017 року №394, від 20 липня 2017 року №320, від 13 грудня 2017 року №535, від 14 березня 2017 року №124, від 01 грудня 2017 року №517, від 26 червня 2017 року №282, від 07 серпня 2017 року №347, від 12 жовтня 2017 року №455.
3.2. У листі від 17 серпня 2018 року №411 відповідач-2 на запит позивача повідомив, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №511 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №465", передбачені зміни до порядку оплати послуг адвоката та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу та Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають таку допомогу у відповідності до якої оплата послуг адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, здійснюється на підставі доручень, виданих центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги та актів надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Методики обчислення розміру винагороди адвокатів станом на день подання адвокатом акту надання безоплатної вторинної правової допомоги до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. У зв`язку з наведеним відповідач-2 просить позивача здійснити перерахунок поданих актів з урахуванням внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №511 станом на день подання актів (25 липня 2018 року).
3.3. Позивач, уважаючи зазначену постанову Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 511 незаконною, такою, що суттєво зменшує оплату наданих ним як адвокатом послуг та вказуючи на протиправність відмови відповідача-2 у прийнятті поданих ним актів, звернувся до суду з указаним позовом.
4. Зобов`язуючи відповідача-2 прийняти та виплатити надані позивачем послуги згідно з дорученнями, визначеними відповіддю №411 від 17.08.2018 суд першої інстанції виходив із неправомірності відмови відповідача-2 у підписанні актів надання безоплатної вторинної правової допомоги у призначених позивачу у цивільних та адміністративних справах за поданими останніми дорученнями. Разом із цим, відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначав, що постанови Кабінету Міністрів України, про які йде мова вище, в оскарженій частині прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах наданої відповідачу-1 компетенції.
4.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, суд апеляційний інстанції погодився з наведеними судом мотивами та залишив його без змін.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині щодо пунктів 1, 3 та 4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В частині задоволених позовних вимог рішення судів не оскаржуються.
5.1. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини зазначає, зокрема, що прийнята відповідачем-1 постанова не може вважатися законною, оскільки порушує основоположні принципи права, у тому числі верховенства права, та норми Конституції України.
6. Відзиву на касаційну скаргу позивачем подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Частинами першою та другою статті 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
9. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
10. Відповідно до змісту статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
11. Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
12. За змістом статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до основних завдань Кабінету Міністрів України належать:
1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;
2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;
3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;
5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;
6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону;
7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
13. Частиною другою статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Згідно з частинами першою та другою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.