ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2019 року
Київ
справа №813/1733/16
адміністративне провадження №К/9901/22187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Львівської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (колегія суддів у складі: Кедик М.В., Гулика А.Г., Сасевича О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 (колегія суддів у складі: Макарика В.Я., Большакової О.О., Глушка І.В.) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Львівської митниці ДФС (далі - відповідач-2, Львівська митниця ДФС ), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 10.05.2016 № 67-ДС "Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС" в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 10.05.2016 № 458-о "Про оголошення наказу ДФС України" в частині звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на роботі на посаді начальника митного поста "Смільниця"; стягнути на користь позивача з Львівської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що підставою для видачі наказу ДФС України від 10.05.2016 № 67-ДС "Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС" стало подання Дисциплінарної комісії Львівської митниці ДФС. Дисциплінарна комісія Львівської митниці ДФС дійшла висновку про порушення позивачем присяги державного службовця в частині сумлінного виконання своїх обов`язків, зокрема, передбачених пунктами 2.2.1.1, 2.2.1.3, 2.2.1.33, 5.1 Положення про митний пост "Смільниця" Львівської митниці ДФС. Вважає, висновки відповідачів щодо несумлінного виконання позивачем своїх обов`язків, що полягало у незабезпеченні здійснення належного керівництва за діяльністю підпорядкованого особового складу, незабезпеченні контролю виконання підпорядкованими працівниками Конституції України, законів України та вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції необґрунтованими. Стверджує, що для забезпечення організації роботи митного поста та виконання і дотримання митним постом чинного законодавства України всі працівники митного поста були ознайомлені з відповідними посадовими інструкціями, положеннями про відділи митного оформлення (№ 1-4) митного поста "Смільниця", а також положенням про митний пост "Смільниця" Львівської митниці ДФС. Посадові особи митного поста "Смільниця" були ознайомлені з наказом ДФС України від 22.01.2016 № 60 "Про здійснення заходів, спрямованих на дотримання антикорупційного законодавства". Також, позивачем в рамках вжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції було видано розпорядження від 18.02.2016 № 2-р "Щодо проведення профілактичних заходів, спрямованих на дотримання підпорядкованим особовим складом вимог антикорупційного законодавства та нормативно-правових актів з питань державної митної справи, правил поведінки, етики державного службовця в робочий і позаробочий час", яким начальників відділів митного оформлення митного посту "Смільниця" було зобов`язано провести додаткові заходи профілактичного характеру. Згідно із записами у журналі обліку розпоряджень по митному посту позивачем забезпечувалось постійне проведення інструктажу з питань дотримання технологічних схем, положення про митний пост "Смільниця", а також щодо дотримання культури поведінки та етики державного службовця. Враховуючи наведене, позивач вважає, що оскаржені накази прийняті з порушенням норм чинного законодавства і є протиправними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17.10.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував наказ ДФС України від 10.05.2016 № 67-ДС "Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС" в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади; визнав протиправним та скасував наказ Львівської митниці ДФС від 10.05.2016 № 458-о "Про оголошення наказу ДФС України" в частині оголошення наказу ДФС України від 10.05.2016 № 67-ДС "Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника митного поста "Смільниця"; поновив ОСОБА_1 в Львівській митниці ДФС на посаді начальника митного поста "Смільниця" з 11.05.2016; стягнув з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.05.2016 до 17.10.2016 у сумі 29 246,80 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанова суду в частині поновлення позивача на посаді начальника митного поста "Смільниця" і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 5716,32 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства звернуто до негайного виконання.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.02.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач як керівник митного поста постійно проводив профілактичну роботу щодо недопущення в службовій діяльності вчинення злочинів, корупційних та пов`язаних з корупцією порушень, також щодо недопустимості порушення службової дисципліни - з особовим складом митного поста. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що оскаржувані накази прийняті під час відсутності позивача на службі з 10.05.2016 по 13.05.2016 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується листком непрацездатності серії АГС № 411830.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 та відповідач-2 подали касаційні скарги, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційних скарг посилаються на те, що та обставина, що позивач постійно проводив профілактичну роботу щодо недопущення в службовій діяльності вчинення злочинів, корупційних та пов`язаних з корупцією порушень, також щодо недопустимості порушення службової дисципліни з особовим складом митного поста, не спростовує того факту, що саме начальник митного поста відповідальний за дотримання посадовими особами цього поста вимог законодавства України. Зазначає, що судами не було надано належної оцінки наказу ДФС України від 13.03.2015 № 167, відповідно до якого вчинення корупційних правопорушень працівниками, розцінюється як неспроможність їх керівників виконувати функції, які здійснюють підрозділи органів ДФС України, такі несуть персональну відповідальність за організацію та стан роботи з питань запобігання корупції в органах ДФС України, незалежно від того чи підтверджено факт вчинення підпорядкованими працівниками корупційного правопорушення. Наголошує на тому, що Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" не передбачено, що в поданні Дисциплінарної комісії та в наказі про звільнення потрібно визначати ступінь тяжкості вчиненого державним службовцем правопорушення. Ступінь тяжкості вчиненого було встановлено Дисциплінарною комісією під час здійснення дисциплінарного провадження і в подальшому з урахуванням такого, було відображено в поданні від 10.05.2016.
Позиція інших учасників справи
Відзивів на касаційні скарги не надходило.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.04.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017.
Ухвалою від 07.04.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за скаргою ДФС України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017.
14.02.2018 вказані касаційні скарги надійшли до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А. для розгляду судової справи № 813/1733/16.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.05.2019 № 532/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 813/1733/16 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М.
Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж.М., судді Жук А.В., Мартинюк Н.М. для розгляду судової справи № 813/1733/16.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 прийнятий на роботу в митні органи у 2002 році та з 11.12.2014 працює начальником митного поста "Смільниця" Львівської митниці ДФС.
Наказом ДФС України від 10.05.2016 № 67-ДС "Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС" ОСОБА_1 начальника митного поста "Смільниця" Львівської митниці ДФС звільнено 10.05.2016 за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
У наказі ДФС України від 10.05.2016 № 67-ДС зазначено, що Львівською митницею ДФС до ДФС України внесені подання Дисциплінарної комісії Львівської митниці ДФС про звільнення з займаних посад, зокрема, ОСОБА_1 - начальника митного поста "Смільниця".
Підставою для внесення зазначених подань стало вчинення зазначеним працівником дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення з посади державної служби, відповідно до статей 65, 66 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу".
Так, Дисциплінарна комісія Львівської митниці ДФС дійшла висновку, що начальником митного поста "Смільниця" ОСОБА_1 порушено Присягу державного службовця в частині сумлінного виконання своїх обов`язків, зокрема, передбачених пунктами 2.2.1.І, 2.2.1.3, 2.2.1.33, 5.1 Положення про митний пост "Смільниця" Львівської митниці ДФС, затвердженого наказом Львівської митниці ДФС, а саме: не забезпечено здійснення належного керівництва за діяльністю підпорядкованого особового складу, не забезпечено контролю виконання підпорядкованими працівниками Конституції України, законів України та вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції, що призвело до незаконного звільнення від митного контролю товарів, переміщуваних через митний кордон України.
На виконання вказаного наказу Львівською митницею ДФС 10.05.2016 видано наказ № 458-о "Про оголошення наказу ДФС України".
Не погоджуючись з висновками відповідачів про наявність в його діях ознак порушення Присяги державного службовця, вважаючи протиправними накази ДФС України № 67-ДС від 10.05.2016 та Львівської митниці ДФС від 10.05.2016 № 458-о в частині його звільнення із посади, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування вказаних наказів, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в чинній редакції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 8 Закону України "Про державну службу" державний службовець зобов`язаний, зокрема, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.
Частиною першою статті 36 Закону України "Про державну службу" визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".
Аналогічний текст Присяги державного службовця був передбачений статтею 17 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу", чинного станом на 02.03.2016.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу" підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця.
Приписами статті 66 Закону України "Про державну службу" передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 74 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.